ПЕРЕЇДАТИ

ПЕРЕЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЇ́СТИ, ї́м, ї́си, док.

1. неперех. Наїдатися зверх міри; об’їдатися. [Докія:] Їж, Тетянко, локшину, у городі, може, такого їства не їдять? [Тетяна (усміхається):] Їдять, аби було що. [Конон:] Інші переїдають, а здебільшого недоїдають (Кроп., III, 1959, 206); Перед сном не слід наїдатись, а тим більше переїдати. Вечеря повинна бути легенькою, переважно рослинною і молочною (Знання.., 3, 1958, 29); Мабуть, треба завжди пам’ятати, що в багатьох випадках краще недоїсти, ніж переїсти (Кучер, Голод, 1961, 249).

2. перех. З’їдати, споживати все, багато чого-небудь або усіх, багатьох. Без вікон хатка, без дверей, — Як не мудруй, не можна влізти; Вона ж повнісінька людей, А ласощів — не переїсти! (Гл., Вибр., 1951, 211); — Моя дочка небагато хліба переїла, сидячи дома, — одказав Лоза старостам (Мирний, II, 1954, 79); — Ой, люди, ой, люди, Що ж буде, що ж буде? — Ягнят переїли вовки! (Гойда, Сонце.., 1951, 43).

3. перех. Порушувати цілісність чого-небудь (про кислоту, іржу і т. ін.); роз’їдати. Думає він, що його кайдани все міцні, але кайдани давно їх власна ржа переїла (Л. Укр., V, 1956, 435); // Точити (про міль). — В нас ще й досі зберігається дідів жупан… тільки міль переїла (Гончар, Таврія, 1952, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 185.

Переїдати, да́ю, єш, сов. в. переїсти, їм, їси́, гл. Переѣдать, переѣсть, все поѣсть. Поведи свою дочку, де хоч, там її й дінь, щоб вона у нас хліба не переїдала. Рудч. Ск. II. 66. Усього хліба не переїси. Ном. № 12040. Десь же я в тебе, мати, хліб-сіль переїла. Чуб. V. 538.

2) Переѣдать, переѣсть (о ржавчинѣ и пр.). Щирозлотий поясочок іржа переїсть. Мет. 140.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 119.