ПЕРЕХРЕЩУВАТИСЯ

ПЕРЕХРЕ́ЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПЕРЕХРЕСТИ́ТИСЯ, хрещу́ся, хре́стишся, док.

1. тільки 3 ос. Перетинатися один з одним. Стежка, що вилася від села, перехрещувалася на леваді з отою стежкою, що вела в лісок до криниці (Фр., IV, 1950, 454); У центрі села, на майданчику, де перехрещувалось кілька вуличок,.. стояв тепер великий з плоским дахом і багатьма вікнами будинок (Коцюба, Нові береги, 1959, 382); // Виходячи із різних точок, стикатися, зустрічатися в одному місці. Обидва кулемети стояли на підвіконні, і Разін та Циганков ударили з двох стволів зразу. Черги перехрещувались (Голов., Тополя.., 1965, 415); Перехрестилося світло зустрічних автомашин саме на рурі (Ле, Клен. лист, 1960, 143); // З’єднуватися (про звуки, що утворюються одночасно в різних місцях, різними людьми і т. ін.). Дитячі голоски перехрещуються, як стрекотання цвіркунчиків (Григ., Вибр., 1959, 281); // з ким — чим, перен. Стикатися з ким-, чим-небудь, виявлятися дуже близьким до когось, чогось. Ярослав почував, що слова Миколи Михайловича перехрещуються з його, перехрещуються десь близько, і не міг збагнути де (Мушк., День.., 1967, 78).

2. тільки док., чим, від чого, на що і без додатка. Робити знак хреста над собою. Нептун же зараз взяв мітелку І вимів море, як світелку, То сонце глянуло на світ. Еней тогді як народився, Разів із п’ять перехрестився (Котл., І, 1952, 68); Перехрестивсь князь великим хрестом, од лисини аж за пояс,.. підняв грамоту високо.. і почав вичитувати царське ім’я (П. Куліш, Вибр., 1969, 168); Входе [Трьомсин] в хату, роздивився, На святих перехрестився, Та й хазяйці дав чолом (Манж., Тв., 1955, 195).

Аж перехрести́вся хто — хто-небудь зробив знак хреста над собою, виражаючи здивування, страх або радість, задоволення з приводу якоїсь події. Хведір поніс таке, що Хівря, прослухавши, аж перехрестилася (Мирний, III, 1954, 57); Як вибігли вночі хлопці на дзвін та взнали, що горить Гмиря, зразу й вернулись у хату — так йому й треба! Ага, найшла-таки його погибель. Катря аж перехрестилася, як їй сказали про це (Головко, II, 1957, 362); [На́віть] не перехрести́вся хто; Не перехрести́вшись — хто-небудь почав якусь дію, не зробивши знака хреста над собою. Він схопився, ніби опечений, протер очі, позіхнув і пішов вмиватись, навіть не перехрестившись (Н.-Лев., II, 1956, 217).

◊ Перехрести́сь! (перехресті́ться!) — схаменись! (схаменіться!); що ти говориш! (ви говорите)! [Гапка:] Як ви казали мені, свахо, про Карпа та Домаху, то так воно й є! [Палажка:] Перехрестіться, свахо! Про Карпа я вам ані словечка не казала! (Кроп., ІІ, 1958, 166); — Які стоги? Перехрестіться, дядьку! — полегшено зітхає Роман; таки ніхто не довідався про листівки (Стельмах, І, 1962, 463).

3. Хреститися, переходячи в іншу віру. Життя козацької вольниці йому так сподобалось, що він назавжди залишився на Січі. Правовірний мухамедянин перехрестився в християнську віру (Добр., Очак. розмир, 1965, 86).

4. тільки недок. Пас. до перехре́щувати 1, 4.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 316.

Перехрещуватися, щуюся, єшся, сов. в. перехреститися, щуся, стишся, гл. Выкрещиваться, выкреститься. Пішов (татарин) у самарський манастирь та й перехрестивсь у нашу віру. Стор. II. 61.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 143.