ПЕРЕХРЕСТЯ

ПЕРЕХРЕ́СТЯ, я, с.

1. Місце перетину шляхів, стежок, вулиць і т. ін. Посумувавши отак — піднялися спершу один, потім другий, третій, — вийшли з хати мовчки. На перехресті стали (Мирний, І, 1954, 359): — Заїдьмо, може, до мене? — перепочинеш трохи, — запитався Максим, доїхавши до перехрестя двох доріг (Л. Янов., І, 1959, 295); * Образно. Людські обличчя міняться в очах! Де непроглядна блимала покора Іще, здається, тільки позавчора, — Сіяє творчість, гордість, молодінь На Світлім перехресті поколінь! (Рильський, II, 1960, 51).

◊ Крича́ти (говори́ти і т. ін.) на всіх перехре́стях — відкрито повідомляти, розповідати про що-небудь. Нехай впаде він безсилий на великій дорозі життя, нехай підуть потоптом по ньому ті, кого він збудить,.. — він кричатиме проти байдужих на всіх перехрестях (Кол., Терен.., 1959, 207).

2. Те, що має форму хреста. Микола.. перейшов через хисткий місток з двох обтесаних деревин, покладених на перехрестях з дрючків (Н.-Лев., II, 1956, 173); В невеликій кімнаті ще гусли каламутні сутінки, але шибки в чорному перехресті рами матово синіли (Коз., Нові Потоки, 1948, 31); * Образно. Дмитро відчув на собі перехрестя допитливих, насторожених і лихих поглядів багатіїв (Стельмах, II, 1962, 374); // розм. Сонячне сплетіння. [2-й зв’язківець:] Вперед! Ура! Громи їх [фашистів]! Бий сволоту! Під ложечку! Нехай здиха, як пес! Вціляй в печінку! В серце! В перехрестя! (Лев., Драми.., 1967, 158).

3. Поперечна частина хреста або предметів, подібних до хреста. Зверху на іконостасі стояв чималий золотий хрест з терновим вінком на перехресті (Н.-Лев., II, 1956, 347); Коваль.. на рукоятях дорогих мечів, поряд з яблуком і перехрестям, чеканив ще звірів а чи птахів (Загреб., Диво, 1968, 376).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 315.

Перехрестя, тя, с.

1) Два бревна, двѣ планки, доски, полосы накрестъ одна на другую положенныя — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ. Шух. І. 116, 118. Мик. 480. Поперечная перекладина креста. Уман. у.

2) Перекрестокъ. Й теперечки ще по паланках на перехрестях кістки їх крутяться на палях. Стор. II. 18.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 143.

перехре́стя —

1) місце перетину шляхів, стежок, вулиць і т. ін.; див. ще роздорі́жжя; здавна вважають його місцем, де любить збиратися нечиста сила; злого духа з пере­хрестя називають хре́сним; у казках на перехресті богатир вибирає свою долю; у Новорічну ніч дівча­та з хлопцями ворожили на пере­хресті також про свою долю; для цього окреслювали магічне коло, сідали в ньому, накривалися білим обрусом і прислухалися до довкіл­ля: з якої сторони буде прикмета — хриплий гавкіт собак — нарече­ний старий, дзвінкий — нарече­ний молодий; далеко чути — з да­леких країв, близько чути — су­джений близько; у Чистий четвер спішили вже вночі скупатися в річці, — «поки ворон дітей не ку­пав»; потім набирали відро води, несли на перехрестя і виливати, — «щоб там усі хвороби й залишилися»; тому в цей день обходили пе­рехрестя «десятою дорогою», щоб хвороба не причепилася; на Ве­ликдень, щоб нашкодити нечистій силі, котили великоднім яйцем уздовж дороги — усяка нечиста сила побіжить геть. Й тепер ще по паланках на перехрестях кістки їх крутяться на палях (О. Стороженко); фразеологізм: крича́ти (гово­ри́ти) на всіх перехре́стях — від­крито повідомляти, розповідати про щось;

2) два дрючки, дві план­ки, дошки, смуги, покладені на­вхрест одна на одну, — окремо або як частина різних предметів; вза­галі все, що має форму хреста; та­кож поперечина хреста. Зверху на іконостасі стояв чималий золотий хрест з терновим вінком на пере­хресті (І. Нечуй-Левицький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 443.