ПЕРЕТИНАТИ

ПЕРЕТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТЯ́ТИ і ПЕРЕТНУ́ТИ, тну́, тне́ш, док., перех.

1. Розсікаючи, розділяти на частини. Треба було так його [ножик] насталити, щоб.. волосочок перетинав (Вовчок, VI, 1956, 318); Біжу до шибениці я — петлю ножем перетинаю (Тич., II, 1957, 106); З уланом рубався [батько], та невдало, — шабля ворога перетнула ключицю — тільки хряснуло (Речм., Весн. грози, 1961, 78); // безос. Тут ми мусили перепочити, фурман зв’язував отоси, що їх, мов ножем, перетяло, і лагодив тріснутий хомут голобельної (Досв., Вибр., 1959, 64); // перен. Позбавляти, припиняти життя; вбивати. І от тепер смерть постає перед нею, перетинає її життя, так раптово і безглуздо! (Коцюба, Нові береги, 1959, 135); [Кассандра:] О, краще б я тепер мечем жертовним життя її перетяла, от зараз, поки вона ще горя не зазнала! (Л. Укр., II, 1951, 258); Та куля перетнула Гаряче серце (Мал., З книги життя, 1958, 36).

2. Рухатися, переміщатися упоперек чого-небудь, у поперечному напрямку. По долині, як духи, проходять людські темні силуети. Вони швидко перетинають її і зникають всередині придорожньої юрти (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 200); Вони перетяли круту вузьку вулицю і спустились каменистою стежкою до моря (Коцюб., І, 1955, 390); Тимкові можна було перетнути річку нижче крученої ковбані і випливти на свій город (Тют., Вир, 1964, 121); // Розділяючи, пролягати через що-небудь у поперечному напрямку. Фронт перетнув житній лан навпіл (Мушк., Серце.., 1962, 306); Десь з другого боку селища перейшли [партизани] кладкою ручай, що вискочив з переліска.. і перетнув те селище навпіл (Ле, Клен. лист, 1960, 179); // Розташовуватися упоперек чого-небудь. Церква з домом священика перетинає вулицю якраз пополовині (Н.-Лев., II, 1956, 401); // Залишати сліди на обличчі або тілі (про зморшку, рубець, шрам). Тонкий шрам від ворожої шаблі, що перетинав праву щоку Турбая, робив його обличчя грізним, нещадним (Руд., Остання шабля, 1959, 117); Куточки губ йому стали гострі, а лоб перетяла різка зморшка (Грим., Син.., 1950, 187); // Падати у поперечному напрямку (про промінь, тіні і т. ін.). Сарай перетинає сонячний промінь (Довж., І, 1958, 59); Тіні від дерев у садах перетинали вулиці (Десняк, Десну.., 1949, 218); Промінь увійшов крізь вікно, перетяв підлогу і ліг на стіл (Смолич, Ми разом.., 1950, 106); // перен. Лунати, заглушаючи щось (про звуки). На море насунув туман. Свист вітру й морського гулу часом перетинала сирена (Ю. Янов., II, 1958, 50); Зненацька перетяв німу тишу гомін дзвінків, що задзеленькотіли на подвір’ї (Круш., Буденний хліб.., 1960, 19).

3. Рухатися через який-небудь простір від початку до кінця або через великий простір. М’яч блискавично перелітає з кінця в кінець майданчика, перетинає його в несподіваних напрямах (Собко, Стадіон, 1954, 402); Поїзд Алма-Ата — Москва перетинає безконечні простори (Мал., Життя.., 1960, 92); Аж ось, здається, наче хто приснув! З-за [гори] скакнула невеличка іскорка серед рожевого сяйва й довгою промінястою стрілою перетяла увесь степ (Мирний, IV, 1955, 308); Минуло, по суті, зовсім небагато часу, і людина здобула крила, піднялася в повітря, перетнула океани (Гончар, Людина.., 1960, 98).

4. Рухаючись упоперек чогось, перегороджувати шлях кому-, чому-небудь. В степах донецьких б’ються шахтарі, перетинають ворогу дороги (Сос., II, 1958, 201); Яничари намагалися перетяти їм дорогу, але божевільні від жаху рекрути з нелюдською силою напали на них (Тулуб, Людолови, І, 1957, 451); Перед самим гуртожитком їм перетяв дорогу карнавальний похід (Баш, Вибр., 1948, 49); Солдатам перетнули путь гайдамаки Центральної ради (Довж., Зач. Десна, 1957, 8); // Перегороджувати шлях, дорогу кому-, чому-небудь. Перетинали [гімназисти] вулиці вірьовками, знімали й перевішували вивіски на крамницях, майстернях і перукарнях (Кол., Терен.., 1959, 34); Чорніла велетенська, звалена буреломом, сосна. Здавалось, що хтось навмисне перетнув нам шлях (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 25); // Перегороджувати річку, канал і т. ін. спеціальними спорудами. — Треба перетинати річку греблею (Чаб., Тече вода.., 1961, 85); Перетяв Дніпро-Славуту біля Запоріжжя знаменитий Дніпрельстан (Вишня, І, 1956, 292); // Бути перешкодою, заважати кому-небудь. Великі каміння перетинали йому дорогу (Коцюб., II, 1955, 351); Перед самою греблею їм перетяв дорогу височенний замет (Збан., Переджнив’я, 1955, 71).

◊ Перетя́ти (перетну́ти) доро́гу (сте́жку і т. ін.) кому, чому — те саме, що Заступа́ти (заступи́ти) доро́гу (див. доро́га). Він став на шляху тобі й таким, як ти, перетяв вам стежку, як той гнилий, викорчуваний, поїдений шашелем стовбур (Собко, Срібний корабель, 1961, 87); Пора щось робити з хлопцем. Потрібно перетяти йому згубну стежку до невилазного провалля (Вол., Місячне срібло, 1961, 18); В своїй одностайній рішучій боротьбі за мир людство, очолюване великим нашим радянським народом, зриває хижі наміри імперіалістичної кліки, воно перетне дорогу війні (Тич., III, 1957, 391).

5. перев. у сполуч. із сл. подих, дихання, горло. Перехоплюючи, затримуючи дихання, викликати почуття болісного стиснення у горлі. Мороз гостро перетнув подих, холод защемів на обличчі (Коп., Десятикласники, 1938, 190); // безос. Поки вони були внизу, я трохи відсапнувся, бо спочатку від удару мені раптом перетяло дихання (Сміл., Сашко, 1954, 12); Любов Степанівна мовчала, їй перетяло горло (Голов., Тополя.., 1965, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 296.

Перетинати, на́ю, єш, сов. в. перетяти, тну, не́ш, гл.

1) Перерѣзывать, перерѣзать, перерубывать, перерубить, пересѣкать, пересѣчь. А у його та була така шабля, шо на шо настачиш, так і перетне. Мнж. 36.

2) Перерѣзывать, перерѣзать путь, преградить дорогу. Не читав князь Єрема листів, іздалека: перетяв усі дороги і стежки дейнека. К. Досв. 223. До церкви калюжа дорогу перетяла, а до шинку можно і по під тином. Александров. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 140.