ПЕРЕРИВАТИ

ПЕРЕРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док.

1. перех. Ривком, силою розділяти що-небудь навпіл, на частини. Рука тремтяча удлище хапає, І лин зелений воду розсікає, І мало удки не перерива (Рильський, І, 1960, 169); — Як же вам живеться в нашій стороні?.. — питав Волько, смикаючи в руках кінець парусини, неначе він хотів її перервати (Н.-Лев., III, 1956, 213); Їй здавалось, що чорна довгорука потвора перервала свій ланцюг і женеться слідом… (Донч., III, 1956, 70); // Роздирати кого-, що-небудь на шматки; шматувати. З’їж мене, вовку.., возьми [візьми], вовку, та й перерви мене (Номис, 1864, № 9275).

◊ Перерва́ти горля́нку кому — жорстоко розправитися з ким-небудь. Санька любила брата з ревністю ведмедиці. Кожному, хто смів його ображати, вона ладна була перервати горлянку (Тют., Вир, 1964, 154).

2. перех. і неперех. Припиняти або порушувати дію, течію, розвиток чого-небудь. Часто серед ночі, перериваючи спокійний сон халупки, розлягався раптовий грюкіт у віконце (Коцюб., І, 1955, 375); Від часу до часу музику переривали громовісні вигуки тисячі голосів (Досв., Вибр., 1959, 299); Скрипник перервав гру та й оправдувався, що не завважив панича (Март., Тв., 1954, 260); Він уже хотів би, щоб сталося щось надзвичайне, непередбачене і перервало збори (Ткач, Арена, 1960, 124); // безос. Боровому аж дихання перервало від тієї прикрої новини (Грим., Незакінч. роман, 1962, 176); // Не давши договорити, примушувати кого-небудь тимчасово або зовсім замовкнути; перебивати. — А ти, Ежен, на другий раз не переривай мені, як я хочу що говорити перед товариством (Фр., І, 1955, 319); Ватаг кілька разів переривав оповідача, просячи зупинитись докладніше на тім чи іншім епізоді (Гжицький, Опришки, 1962, 196); — Ну, у мене не швидко спливе те, що маю, — перервав її Колісник (Мирний, III, 1954, 278); — Стій, — перервав говіркого діда Яць (Кол., Терен.., 1959, 14); // Робити тимчасовий перепочинок від чого-небудь, зупинку в чому-небудь. Владно тягнуло до себе.. життя, змушуючи переривати літературні вправи (Вас., Незібр. тв., 1941, 183); Друг перериває оповідання. Ходить по кімнаті (Ю. Янов., І, 1958, 136); Він перервав свою роботу під час рапорту інтенданта, а потім знову заглибився у свої справи (Кучер, Чорноморці, 1956, 299).

Говори́ти (каза́ти, промовля́ти і т. ін.), перерива́ючи слова́ — вимовляти слова, роблячи між ними часті паузи. Мотря.., схлипуючи, перериваючи слова, стала казати (Мирний, II, 1954, 41); Перерива́ти (перерва́ти) мовча́ння (мовча́нку, ти́шу, па́узу і т. ін.) — починати говорити або починати звучати (про звуки взагалі); порушувати тишу, паузу і т. ін. Далеко понад селом лунають звуки музики та співів, перериваючи мертву, безконечну тишу сільської зимової ночі (Фр., І, 1955, 184); — Стукав хтось, — перериває мовчанку Зіна (Ірчан, II, 1958, 14); — А що, дідусю, — перервав я мовчанку.. — А чи не траплялося вам.. зі справжніми злодіями стяватися..? (Хотк., І, 1966, 87); Олег Денисович перервав паузу: — Розкажіть про ваших комсомольців! (Донч., V, 1957, 479).

ПЕРЕРИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.

1. Рити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Землі чимало на віку я в полі перерив (Гонч., Вибр., 1959, 342); Перерити всю долівку.

2. розм. Перекидати, розкидати речі, папери і т. ін., роблячи обшук. Її кров, рідна кров.. чужу душу загубила!.. Так кажуть люди; того допитувався у неї й становий, перекидаючи та перериваючи усе в хаті, щоб знайти яку-небудь ознаку [вбивства] (Мирний, III, 1954, 129); Непрохані гості переривають усю кімнату, переглядають, розтріпуючи, книжки (Стельмах, І, 1962, 592); Той їх і у хату уведе, і у комору, і на горище,.. і скрині повідчиня, і у них усе перериє. — Глядіть, — каже, — глядіть добре! (Кв.-Осн., II, 1956, 399); // Переглядати, перебирати, ворушити все або багато чого-небудь, шукаючи щось або наводячи порядок. — Насипано блискучих камінців; Нам [свиням] тільки клопоту хазяїн наробив, Ми перерили все — хоч би тобі гнилиця… (Гл., Вибр., 1951, 151); Він хапливо обома руками перериває сіно (Донч., Вибр., 1948, 128); * Образно. Ходить Терентій подвір’ям,перериває в голові усі закапелки, а нічого придумати не може (Стельмах, І, 1962, 461).

◊ Перерива́ти (перери́ти) ми́шачі но́ри — дуже пильно переглядати все, заглядати в найпотаємніші закутки в пошуках кого-, чого-небудь. — Вони [чоловіки] й вас уб’ють. Давайте краще обидві сховаємось. — Що ти кажеш таке? То вони тоді всі мишачі нори перериють (Хотк., І, 1966, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 265.

I. Переривати, ва́ю, єш, сов. в. перервати, рву, рвеш.

1) Перерывать, перервать.

2) Прерывать, прервать, прекратить. Молодий вік перервати. Чуб. V. 376. Не перерви ж, о вічний Боже, мого життя на половині. К. Псал. 231.

II. Переривати, ва́ю, єш, сов. в. перерити, рию, єш, гл. Перерывать, перерыть, перекапывать, перекопать. Мої стежки псують, переривають. К. Іов. 64.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 135.