ПЕРЕПАДАТИ

ПЕРЕПАДА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕПА́СТИ, аде́, док.

1. перев. недок. Випадати нерівно, з проміжками (про опади). Настала осінь з вітрами холодними, з дощами дрібними, а дедалі й сніжок став перепадати (Л. Укр., III, 1952, 483); За кілька днів вітри вивіяли вологу, якої із зими було малувато, бо сніги перепадали невеликі (Тют., Вир, 1964, 73); Було се ранком, — ранок славний, ясний, пахучий: уночі дощ перепав (Вовчок, І, 1955, 252); // Траплятися час від часу, зрідка бувати (про природні явища). Коли ж скінчилися дощі, стали морози перепадати, заслабла знов наша баба (Григ., Вибр., 1959, 321).

2. кому. Ставати чиєюсь власністю, переходити в чиєсь користування. Пан йому дякував за добрі порядки. Перепадала Серединському не одна зайва копійка (Н.-Лев., І, 1956, 157); Йому добре служити в пана: і гроші має, і хліба перепадає йому чимало (Коцюб., І, 1955, 60); Селян з кріпаччини випустили і дали декому з них земельні наділи. Такий земельний наділ.. перепав і моєму дідові (Україна.., І, 1960, 8); // розм. Те саме, що дістава́тися 5. Микита звик до вбогої долі сирітської,.. забувся лічити ті стусани, що перепадали йому від дядини та дітей її (Л. Янов., І, 1959, 304); [Мирон:] Таке ваше генеральське діло. Або груди в орденах, або морда в синяках. Правда, вашому брату синяків мало ставлять, більше нам перепадає, як завжди (Корн., II, 1955, 18); [Молодиця:] Я оце недавно загледіла, як летів він за селом на коні битим шляхом. [Козак:] Злякався, мабуть, щоб і йому не перепало, як розкаже усе Мар’яна (Вас., III, 1960, 52).

◊ Перепада́ти (перепа́сти) на горі́хи (гости́нці і т. ін.) кому — одержувати покарання, страждати від чого-небудь. Звісно, найбільше при тих переговорах перепадало на горіхи старому Трацькому, в два огні поставленому між двома такими енергічними [енергійними] натурами, як син і жінка (Фр., III, 1950, 379); Вже бачив [Потопальський], що йому перепаде на гостинці за таке самоуправство (Збан., Сеспель, 1961, 33); Перепа́ло (перепаде́ і т. ін.) бере́зової ка́ші кому: а) когось відшмагали, побили різками; б) когось добре відчитали, полаяли. Борисенко співчутливо подивився на Безсмертного. Тільки різні заяви і настирливі нагадування Киселя примусили Борисенка взятись за Безсмертного, бо інакше йому ще більше могло перепасти березової каші (Стельмах, Правда.., 1961, 360).

3. розм. Падаючи, переміщатися з одного місця в інше (про воду, рідину взагалі). Уже надходила осінь, води у Дніпрі ставало дедалі більше — вона з глухим гулом перепадала крізь відкриті щити (Голов., Тополя.., 1965, 89); * Образно. У них [капіталістів Заходу] одна думка: як би іскри нашого пожару не перепали на їхні покрівлі (Ленін, 35, 1973, 311).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 243.

Перепадати, да́ю, єш, сов. в. перепасти, паду, деш, гл. Перепадать, перепасть. Узявсь — нічого робити! — латати старі кожухи, стала й копійчина перепадати. Кв. Дощі частійш перепадали. О. 1862. III. 31.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 129.