ПЕРЕКОТИПОЛЕ

ПЕРЕКОТИ́ПО́ЛЕ, я, с. Трав’яниста або напівчагарникова степова чи пустельна рослина, яка після достигання плодів обламується біля основи і перекочується на далекі відстані, розносячи своє насіння. По долині, по роздоллі Із степу перекотиполе Рудим ягняточком біжить (Шевч., II, 1963, 233); Осінній вітер свистів на рівнині, гнав аж до обрію круглі кущі перекотиполя (Донч., III, 1956, 157); * У порівн. Тільки й бачив я рідний край, поки ріс, а там, як оддали у службу, так і пішов, не по своїй волі, блукати по світу, як те перекотиполе, що вітер носить по степах (Стор., І, 1957, 75); Котилися німці [фашисти] перекотиполем, Котились заброди шляхами всіма! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 302); // перен. Той, хто постійно переходить, переїздить з місця на місце або не має визначеного місця у житті. — Он скільки орд перебрело через Дике Поле, а де вони? Розвіялись, мов порох, бо осідку не мали: приплентачі, перекотиполе… (Добр., Очак. розмир, 1965, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 203.

Перекотиполе, ля, с. раст. a) Gypsophila Led. ЗЮЗО. І. 124. б) Sapponaria vaccaria. Лв. 101. Котиться перекотиполе. Рудч. Ск. І. 208.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 122.

перекотипо́ле — трав’яниста або напівчагарникова степова чи пус­тельна рослина, яка після дости­гання плодів обламується біля основи і перекочується на далекі відстані, розносячи своє насіння; народний символ безрідності, бездомності, безпритульності («Ко­титься, як перекотиполе»), безбат­ченка, сирітства, бідолашного ман­дрування по чужині, недолі; мандрівна доля рослини породжує ставлення до неї як до живого свідка нещасть, пролитої крові, людського горя на землі; за на­родним повір’ям, «коли восени на полі котиться перекотиполе, то взяти ту рослину, ставши так, щоб вона сама до рук вкотилася, і по-касти її навкруги господарства, по кутках в різних потаємних місцях. Тоді до хати ніяке зло, що над­силатимуть люди, не пристане» (П. Чубинський); символ пере­кинчика, що не має коріння в рід­ній землі, тому на могилах зрад­ників не ростуть квіти, а тіль­ки бур’ян-перекотиполе; різновиди рослини називають микола́йками, микола́йчиками, синьоголо́вом, пере­но́с-зі́ллям, покотипо́лем, переполо́тником, колю́чкою; використо­вують у народній медицині; див. ще устелипо́ле. По долині по роздоллі Із степу перекотиполе Рудим ягня­точком біжить (Т. Шевченко); Котиться перекотиполе (казка); Тільки вітер озвався, що в полі блу­кав, з покотиполем мчався по ниві пустісінькій… (А. Метлинський); Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе.Так і доля: того лама, Того нагинає; Мене котить, а де спи­нить, І сама не знає (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 439-440.