ПЕРЕГРІВАТИ

ПЕРЕГРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕГРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док,, перех.

1. Дуже сильно, надмірно нагрівати. Пішов [Захар] на курси шоферів, учивсь, практикувався. Сів за кермо — заліз у рів, мотор нещадно перегрів (Дор., Три богатирі, 1959, 14).

2. розм. Те саме, що обігріва́ти 1. Христя закуталася, перекинула через плече за спину свою в’язку. — Прощай, Марино, спасибі, що перегріла (Мирний, III, 1954, 400).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 157.

Перегрівати, ва́ю, єш, сов. в. перегріти, рію, єш, гл. Обогрѣвать, обогрѣть. Були б померзли, коли б не перегріла нас добра людина. Приходим додому вже й пізненько, нераненько: «Ой одчини, дівчино, перегріти серденько. Грин. III. 562.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 115.