ПЕРЕГРИЗАТИ

ПЕРЕГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш; мин. ч. перегри́з, ла, ло; док., перех.

1. Гризучи, розділяти на частини. Якби кайдани перегризти, То гриз потроху б (Шевч., II, 1963, 58); Коли його [спрута] витягали, він обвивав лапами руку, присисався до неї і жер нас розлюченим оком. Але Джузеппе пеньками зубів перегризав йому шию (Коцюб., II, 1955, 417); Сергій сердито перегриз зубами сирову нитку (Тют., Вир, 1964, 161); * Образно. Ніхто їх не гнав, ніхто не заставляв — самі шукали атаки, щоб згорати у ній, шукали дроту, щоб перегризати його (Гончар, II, 1959, 444); — Вже мені сириця тіло з’їла, а залізо кості перегризло, а темниця очі помутила (Л. Укр., І, 1951, 391).

Го́рло (горля́нку) перегриза́ти (перегри́зти) кому і без додатка: а) гризучи, кусаючи за горло, позбавляти кого-небудь життя. Очі її дивились люто, як у вовчиці, коли вона шукає здобич для своїх вовченят і ладна будь-кому перегризти горлянку (Ів., Таємниця, 1959, 137); б) жорстоко, нещадно розправлятися з ким-небудь, боротися проти кого-, чого-небудь. — Ой, що тепер роблять люди… Горло один одному перегризають за шматок хліба… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 117); — Коли покличуть воювати — піду, ворога на нашу землю не пустимо, горло перегризем (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 15); Я буду крутий за правду і за інтереси нашого колгоспу, коли треба, горло перегризу, а спуску не дам (Кучер, Прощай.., 1957, 341).

2. Гризучи, кусаючи, позбавляти життя, загризати (всіх або багатьох). — Для чого ти в світі живеш? — зціплює зуби Дмитро. — Не життя, а нещасний карбованець тебе тримає, за нього всіх перегриз би, як лютий звір (Стельмах, II, 1962, 390).

3. Згризати, розгризати все або багато чого-небудь. Заким вони вернуть, компанія перегризає по шматку брукви (Фр., VI, 1951, 148); З міс Мері Майнл сталась істерія. Вона перегризла всі нігті своїх сухих пальців (Мокр., Сто.., 1961, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 156.

Перегризати, за́ю, єш, сов. в. перегри́зти, зу́, зе́ш, гл. Перегрызать, перегрызть. Добрі зуби і камінь перегризуть. Ном. № 7155.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 115.