ПЕРЕГОРЯТИ

ПЕРЕГОРЯ́ТИ, я́є і рідко ПЕРЕГОРА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕГОРІ́ТИ, ри́ть, док.

1. Закінчувати, переставати горіти. Я помітив, що ліс у тому місці, звідки починалася пожежа, вже перегорів (Збан., Крил. гонець, 1953, 19); // Згоряти до кінця, повністю. Вивалили з казана його [Грицькове] обгоріле тіло.. Хто зна, що завтра другому не прийдеться.. віддати частину і свого жиру на прибуток хазяїнові? А там воно [тіло загиблого] піде на світло і вдруге перегорить уже в свічці (Мирний, І, 1954, 49); // перен. Проходити марно, не лишивши сліду (звичайно про нещасливе життя). Микола.. тихо промовив, махнувши рукою: — Все померло, й сліду не зосталось. Марно перегоріло й перетліло моє життя (Н.-Лев., II, 1956, 257).

2. перен. Бурхливо виявившись, зникати, проходити (про почуття, переживання і т. ін.). Відколи вже все те перегоріло, перетліло, а й досі, як інше згадаєш, то за плечима й морозом, і вогнем всипне (Вовчок, VI, 1956, 304); // Заспокоюватися, втамувавши свої почуття, бажання і т. ін. (про людину). [Мархва:] Молода, каже, як молода: ще не осілася, не перегоріла, часто її гріх путає (Мирний, V, 1955, 66); Усе в собі тамує [Іван], а вже коли перегорить, відстоїться, тоді, може, колись і розкаже (Кучер, Трудна любов, 1960, 227).

◊ Се́рце (на се́рці, всере́дині) перегорі́ло у кого і без додатка — хтось заспокоївся після тривалих страждань, переживань. Що ж, воно [серце] й перегоріло І, як злото, чисте стало, Так зате його навіки Вкрило чорне запинало… (Щог., Поезії, 1958, 163); — А що, свате Герасиме, чи перегоріло вже на серці?.. (Л. Янов., І, 1959, 356); Видно було, що в Івана Пісні вже все перегоріло всередині — ані серця, ані мозку, ані крові там не лишилось (Збан., Єдина, 1959, 217).

3. Підгоряючи, згоряючи, псуватися. Коли в сплав криці попадає чужорідний матеріал — він перегоряє, не витримує гарту (Еллан, II, 1958, 141); [Гапка:] Ох, курча в печі перегорить; піти відсунути (Сам., II, 1958, 115).

4. Псуватися від надмірного нагрівання, довгого горіння. Коли у відпаяній трубці перегорить катод або розплавиться анод, то такою трубкою вже не можна користуватися (Рентгеногр. мет., 1959, 16); // Ламатися, переламуватися в місці надмірного нагрівання. Пекли кислиці вони на прутиках у жару. А Петьчин прутик перегорів, і кислиця десь у жару загубилася (Головко, І, 1957, 248); * У порівн. Оружжя козацьке пощербилося рублячи — отже й задзвеніло востатнє [востаннє] й розпалося, як перегоріло (Вовчок, І, 1955, 334).

5. перен. Псуватися, ставати неїстівним (про материнське молоко). В Галинки перегоряло материнське молоко (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 155.

Перегоряти, ря́ю, єш, сов. в. перегорі́ти, рю́, ри́ш, гл. Перегорать, перегорѣть. Прикілок перегорить надвоє. Грин. І. 70.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 115.