ПЕРЕГОРТАТИ

ПЕРЕГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше ПЕРЕГО́РТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕГОРНУ́ТИ, орну́, о́рнеш, док., перех.

1. Повертати, перекидати що-небудь з одного боку на другий. Шторм лютував, ніби велетенські руки перегортали в воді каміння, не жаліючи сили (Ю. Янов., II, 1958, 55); В залі було так тихо, що, коли завполіт перегорнув на другий бік заяву, вона голосно шаркнула (Епік, Тв., 1958, 423); // Повертати, перекидати один за одним, по черзі; гортати (звичайно сторінки книги, зошита, альбома і т. ін.). Поет механічно перегортав листочки в своєму рукописі (Л. Укр., III, 1952, 699); Вася підійшов до стола, перегортає розгорнуту книжку (Мик., І, 1957, 377); Книжки пішли по руках. Їх перегортували, роздивлялись гарненькі малюнки (Н.-Лев., IV, 1956, 339); Сокіл перегорнув кілька сторінок своєї записної книжки (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 62); // розм. Перекидаючи сторінки, швидко, поверхово прочитувати, переглядати (книжку, рукопис і т. ін.). Він перегортав і перечитував десятки книжок, довідників (Ткач, Моряки, 1948, 91); — Спробуй лише, графе, перегорнути дотеперішнє видання цього Калиновича, — мовив дальше граф Адольф, — сам переконаєшся, з якою чортівською вмілістю воно ведене (Фр., VI, 1951, 232); // перен. Згадувати що-небудь (звичайно давноминуле). Перегортаєм літописні дати, Перевертаєм давнини пласти — До зробленого щоб своє додати (Дор., Тобі, народе.., 1959, 7).

Перегорта́ти (перегорну́ти) сторі́нку (сторінки́) — проминати що-небудь, позбуватися чого-небудь якнайшвидше. В його житті відкрилась найстрашніша сторінка, і він квапився перегорнути її (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 90); Перегорта́ти (перегорну́ти) в па́м’яті [сторінки́ чого] — згадувати по черзі епізоди давноминулого. Повільно перегортаю в пам’яті сторінки спогадів і переживань (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 42).

2. Перебирати одне за одним, переривати все з якоюсь метою, в пошуках чого-небудь. Ватя довго щось перегортала в саквояжі (Н.-Лев., IV, 1956, 118); Хлопець перегортає своє багатство, доповнює його двома книжками й неохоче замикає ящик (Коз., Вибр., 1947, 7); // Перевертати, перекладати на інший бік (звичайно сіно, траву). В кутку хтось шелестів, неначе перегортав солому (Н.-Лев., II, 1956, 393); Плоди в міру їх підсихання обережно перегортають (Колг. Укр., 6, 1956, 38); // Розгрібаючи, перемішуючи і т. ін., перекидати з місця на місце (що-небудь сипке). Серед спустошеного виноградника стояв робітник, байдужно перегортаючи ломакою попеліючий жар (Коцюб., І, 1955, 220); Льоня одразу поліз купатися. Дівчата лежали поруч, перегортаючи білий сухий пісок (Собко, Стадіон, 1954, 351); Люди на току Пшеницю перегортують сипку (Рильський, III, 1961, 294); * Образно. Вітер пустелю Перегортає (Перв., II, 1958, 35); //перен. Переорювати все по черзі (звичайно земельні масиви). За допомогою своєї майстерні він зможе убезпечити себе достатнім реманентом, щоб перегорнути.. землі, на яких незабаром забуяє благородне море хлібів (Добр., Очак. розмир, 1965, 200).

3. Згинати, перегинати (вдвоє, під кутом і т. ін.). — Певне трусити будуть, — промовив він та мерщій за зшиток, ухопив його з стола, перегорнув удвоє (Мирний, IV, 1955, 369); Скинув [Стьопа] капелюшок і, перегорнувши його вдвоє, витер обличчя ним (Головко, І, 1957, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 155.

Перегортати, та́ю, єш, сов. в. перегорну́ти, ну́, неш, гл.

1) Переворачивать, перевернуть на другую сторону.

2) Перелистывать, перелистать. Левиц. Пов. 225, 267. Перегорнув усю книгу, — не знайшов.

3) Мѣшать, помѣшать въ печи. Перегорнув у печі вогонь. Ком. II. 50.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 114.