ПЕРЕГОРОДЖУВАТИ

ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех.

1. Ставлячи стіну, тин і т. ін., розділяти приміщення, простір на частини. — Недавно перегородив здорові старинні сіни стіною й зробив кімнату для дочок, — сказав отець Харитін (Н.-Лев., III, 1956, 186); В будинку довелося розташуватися по-новому. Велику кімнату вирішили перегородити на дві частини (Трубл., І, 1955, 103).

2. Влаштовувати, споруджувати перепону для припинення руху, пересування кого-, чого-небудь. Хоробрі русини Широкі поля червоними щитами перегородили, Собі чести [честі] добуваючи (Мирний, V, 1955, 264); // Бути, ставати перепоною, що заважає рухові, переміщенню кого-, чого-небудь. Найбільші сосни і дуби валились на землю, перегороджували дорогу машинам (Збан., Крил. гонець, 1953, 14); Вузенькі, але глибокі протоки між маленькими озерцями перегороджували шлях (Трубл., Шхуна.., 1940, 81); — А ви куди поспішаєте? — Зорина перегородила юнакові дорогу (Грим., Незакінч. роман, 1962, 105); // перен., рідко. Перешкоджати здійсненню чого-небудь. Аж тепер йому стало ясно, що се за реформа, і він постановив собі, не тратячи часу, перегородити премудрий план пана маршалка (Фр., VII, 1951, 362).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 154.

Перегороджувати, джую, єш, сов. в. перегородити, джу, диш, гл.

1) Перегораживать, перегородить. Не ходи, не ходи, куди я ходжу, я тобі стежечку перегороджу. Н. п.

2) Передѣлывать, передѣлать огорожу.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 114.