ПЕРЕГАЧУВАТИ

ПЕРЕГА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕГАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., перех. Робити перегату. Будівництво провадиться від правого берега, праву течію перегачують міцною водонепроникною перегаткою (Коцюба, Нові береги, 1959, 29); [Граф:] Перегати струменю його шлях, він собі знайде другий (К.-Карий, II, 1960, 8); // перен. Загороджувати, перетинати що-небудь, стаючи перешкодою для руху, пересування і т. ін. П’єдестал був мов гора, що перегатила нашу дорогу (Фр., II, 1950, 97); Громовий вибух за куртиною багряним відсвітом викинув з пітьми потік людських тіл, що перегатив шлях наступаючим (Добр., Очак. розмир, 1965, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 150.

Перегачувати, чую, єш, сов. в. перегати́ти, чу́, тиш, гл.

1) Дѣлать, сдѣлать запруду.

2) Запруживать, запрудить наново.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 113.