ПЕРЕВОЗИТИСЯ

ПЕРЕВО́ЗИТИСЯ, о́жуся, о́зишся, недок., ПЕРЕВЕЗТИ́СЯ, зу́ся, зе́шся; мин. ч. переві́зся, везла́ся, ло́ся; док.

1. Переправлятися через що-небудь, на другий бік чогось. Мати й батько провели дітей за двір, стали на горі й довго дивились, поки вони перевозились через Рось (Н.-Лев., III, 1956, 83); Молодець гуляє.., На той бік [Дунаю] гукає: — Подай, подай перевозу.., Я перевезуся! (Укр.. лір. пісні, 1958, 135).

2. Переїздити на інше місце проживання, перебування, везучи що-небудь із собою. Може бути, що як перевозився до Борщева, то і ті листи затратив (Стеф., III, 1954, 58); Пріська переїхала.. Степан пособив їй перевезтися (Л. Янов., І, 1959, 277).

3. тільки недок. Пас. до перево́зити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 146.

Перевозитися, жуся, зишся, сов. в. перевезти́ся, зуся, зе́шся, гл.

1) Перевозиться, перевезтись. Нехай би сестра Ярина з меншим сином перевезлася в ту хату та й господарювала. (О. 1862. VI. 21). Старі перевезлися до сина, а свою хату продали.

2) Переправляться, переправиться. Найшов те море, дума, як йому перевезтись. Мнж. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 113.