ПЕРЕБРОДИТИ

ПЕРЕБРО́ДИТИ, джу, диш і ПЕРЕБРО́ДЖУВАТИ, джую, джуєш і ПЕРЕБРІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕБРЕСТИ́, еду́, еде́ш, док., перех. і неперех.

1. Переходити, переправлятися вбрід. Там був брід, — там річку і перебродили і возами переїздили… (Вишня, II, 1956, 293); Чиїсь коні перебрідають на той бік ріки, а маленький хлопчик хоче їх завернути (Хотк., II, 1966, 55); Ось і пішли вони утрьох.. квітки красти, перебрели через болото, йдуть тихо (Григ., Вибр., 1959, 97); Савка сповз з насипу, перебрів через канаву (Коз., Блискавка, 1962, 6); // Повільно йти, пересуватися, долаючи важкий шлях. Переброджуючи глибокий сніг, обіллятий голубим місячним світлом,.. Василь Келембет раптом заспівав (Ю. Янов., II, 1954, 106).

2. Повільно й насилу, ледве пересуваючи ноги, переходити через який-небудь простір. Геннадій перебрів їдальню, в якій ще не вивітрився дух вчорашнього банкету, вийшов у коридор (Вол., Місячне срібло, 1961, 112).

ПЕРЕБРОДИ́ТИ¹, броджу́, бро́диш, док., перех. і неперех., розм. Бредучи, побувати в різних місцях, відвідати їх одне за одним. Із краю в край людина світ весь перебродить (Тич., II, 1947, 238); * Образно. А в спогадах — три осені в економії одпоганяв… А потім дзвони в кузні, зелені жита й зоряні ночі — скільки він їх перебрів із юнацьким запалом, по пояс у зелених житах! (Головко, II, 1957, 162); // Закінчити бродити, блукати (про багатьох). Багато людей перебродило по лісах.

ПЕРЕБРОДИ́ТИ², броджу́, бро́диш, док.

1. Зазнати процесу бродіння; стати готовим до вживання після бродіння. Коли квас, перебродивши, починав стріляти, його виносили на лід (Панч, На калин. мості, 1965, 21); Силос тоді хороший, коли добре перебродить, коли виділить кислоти (Руд., Остання шабля, 1959, 476); * Образно. Що з нею буде? Чи витримає? Повинна витримати. Молоде й зелене. Серце ще перебродить, каламутний шум попливе за водою, зостанеться чиста, спокійна кров (Кучер, Трудна любов, 1960, 227).

2. Прокиснути, зіпсуватися внаслідок надмірного бродіння. Тісто перебродило.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 130.