ПЕРЕБИРАТИСЯ

ПЕРЕБИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПЕРЕБРА́ТИСЯ, беру́ся, бере́шся, док.

1. Переходити, переправлятися через що-небудь, звичайно долаючи якісь перешкоди. Народу було ще мало. Лиш де-не-де перебирались через грязьку вулицю зігнуті пішоходи (Коцюб., І, 1955, 385); Сковзаючись і витягаючи один одного за руки, перебиралися [бійці] через насип (Гончар, III, 1959, 136); Треба було поспішати, щоб завидна перебратися через Карпати (Жур., Вечір.., 1958, 266); — А скажіть-но, чоловіче добрий, як мені тут через річку перебратись? (Україна.., І, 1960, 18).

2. на що, в що. Переміщатися, переходити з одного місця на інше, в інше. Перебираючись з місця на місце, він набрів аж на Басарабію [Бессарабію] (Н.-Лев., II, 1956, 251); — Як же там на заводах у вас тепер? — перебравшись на лежанку, заговорив Данько до продзагонця (Гончар, II, 1959, 160); Варта перебралася знадвору в теплий засторонок (Кач., II, 1958, 372); // також з інфін. Переходити, переїздити на нове місце проживання; переселятися. Він спершу нізащо не хотів перебиратися до нової домівки (Фр., II, 1950, 182); Сказав будувати новий палац на Красногорськім хуторі та й перебрався туди жити (Мирний, І, 1949, 205); Родина Бровченків перебралася в маленький будинок по той бік вулиці (Десняк, Вибр., 1947, 31).

3. розм. Те саме, що переодяга́тися. Анничка побігла з ненею в хату, взяла сорочку й полізла на під перебиратися (Черемш., Тв., 1960, 105); Флавіан, перебравшися за монаха.., подався до монастиря (Фр., IV, 1950, 152); Ілько з Юрком перебралися в чужі кафтани (Козл., Пов. і опов., 1949, 56).

4. тільки недок. Пас. до перебира́ти 1, 2, 4, 6, 8, 10 — 12.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 125.