ПАТРОН

ПАТРО́Н¹, а, ч.

1. У стародавньому Римі — багата, впливова особа, звичайно патрицій, що брала під своє заступництво вільних незаможних або неповноправних громадян. [Клієнт:] Патроне, як гадаєш, що їм [християнам] буде? [Молодий римлянин:] Ну, звісно, смерть (Л. Укр., II, 1951, 514).

2. У буржуазному суспільстві — глава, хазяїн фірми або начальник підприємства і т. ін. Скрізь патронів мав [Сивий] надійних… А на сьогодні числивсь він У картотеках поліційних Не менш як десяти країн.. Своє ж ім’я в шпигунських кличках Згубив, як голку у стіжку (Воскр., З перцем!, 1957, 247); // розм. Безпосередній начальник, керівник (по відношенню до свого підлеглого). Бажаю Вам незмінної ласки нашого патрона Аполло і його милих товаришів (Л. Укр., V, 1956, 126); Я був тільки гід та тлумач і права голосу не мав. В мої обов’язки входило лише виконувати доручення моїх патронів (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 85).

3. перен. Чий-небудь заступник, захисник. То був небагатий шляхтич, з тієї "голопузої шляхти", котра.. вибирала вельможного магната, свого патрона, в уряд (Мирний, І, 1949, 186); — То Місяць є вашим [заячим] царем? — мовив Слон. — Так є, він наш цар і наш патрон (Фр., IV, 1950, 101).

4. Святий, що вважається заступником людини, яка носить його ім’я, або заступником, захисником якого-небудь міста, общини. Перед образом патрона Палко так моливсь він [монах] богу, Що в несилі просто падав Непритомний на підлогу (Сам., І, 1958, 254); Він [Т. Шевченко] узяв активну участь у таємному політичному антикріпосницькому й антицарському товаристві, що обрало своїми патронами слов’янських просвітителів Кирила й Мефодія (Рад. літ-во, 5, 1958, 47).

ПАТРО́Н², а, ч.

1. З’єднані гільзою в одне ціле куля або дріб із пороховим зарядом і капсуль із запальником. На грудях замість ладунки широкий черес, набитий в два і три ряди патронами (Стор., І, 1957, 265); Маркіян, присівши біля кулемета, уже мовчки набивав стрічку патронами (Гончар, II, 1959, 243); // Те саме, що гі́льза 1. У Гриші був невеличкий мідний патрон від якогось протитанкового снаряда (Сміл., Сашко, 1957, 38); // перен. Про якусь схожу на гільзу трубку. Четверо дівчаток-дошкільниць, вихованок дитячого будинку Полтавського району, виймають з тиражного колеса патрони (Рад. Укр., 16.XII 1960, 4).

2. Пристрій для затискування оброблюваної деталі або різального інструмента в токарному і свердлильному верстаті. Токар-наладчик Коропов сконструював спеціальний патрон для утримування фрези (Автом., Щастя.., 1959, 82).

3. Частина електричного освітлювального приладу, в яку вгвинчується лампочка для приєднання її до мережі. Проекційна лампа вставляється в патрон.., який закріплюється в металевому фланці (Пересувні кінопр., 1959, 124).

ПАТРО́Н³, а, ч., спец. Модель, за якою виготовляють якусь деталь (зразок для викроювання у швейній, паперовій, кушнірській справі). Патрон рукава; // Трафарет малюнка по тканині в ткацькій промисловості.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 97.

Патрон, на, м.

1) Патронъ. І торбинка з сухарами, і муниця з патронами. Чуб. V. 970.

2) Патронъ, покровитель.

3) Святой, имени котораго посвящена церковь. О. 1861. XI. 108.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 102.