ПАСИНОК

ПА́СИНОК, нка, ч.

1. Нерідний син одного з подружжя, який доводиться рідним другому. Думає він, як то мати тепера сама з немилими пасинками зостанеться, хто її бідну тепер порятує від напасного вітчима (Л. Укр., III, 1952, 560); Вітчим і тепер доброзичливо ставився до свого пасинка, вряди-годи допомагав йому то тим, то сим (Кол., Терен.., 1959, 32); // перен. Той, хто позбавлений необхідного, зазнає неприємностей від кого-, чого-небудь. Вони були пасинки природи, голі та безоружні (Фр., IV, 1950, 119); Іван Антонович, розлютившись, кричав, що доки командує ротою, нікому не дозволить створювати в ній нездорові взаємини. — Нема в мене синків і пасинків, своїх і не своїх! В мене є тільки наші люди, радянські бійці! (Гончар, III, 1959, 331).

2. Бічний пагін рослини. Молоді гусениці живляться пасинками тютюну та бур’янами (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 85.

Пасинок, нка, м.

1) = Пасерб.

2) Побочные побѣги на растеніяхъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 99.

па́синок = па́серб — нерідний син одного з подружжя, який до­водиться рідним другому. Сват — не родина, а що пасерб — не дитина (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 434.