ОЧЕРТ

О́ЧЕРТ, у, ч., розм., рідко.

1. Коло, круг.

2. у знач. присл. о́чертом. По колу, колом (ходити і т. ін.). Між парубки затесався [Тимофій Заброда], ..метелицею в’ється, очертом, обертом ходить (Горд., Чужу ниву.., 1939, 154).

Ста́ти о́чертом — стати в коло (колом). Вони стали очертом і вже нетерпляче чекали на козакове слово (Панч, Гомон. Україна, 1954, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 831.

Очерт, ту, м. Кругъ. очертом, очертою. Кругомъ, въ кружекъ. Очертом сідали, срібло й злато на три части паювали. Дума. Очертами сідали, пили да гуляли. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 82.