ОСЯГАТИ

ОСЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСЯГНУ́ТИ і ОСЯГТИ́, осягну́, ося́гнеш, док., перех.

1. Охоплювати, обіймати з усіх боків. Ідем лісом; нас ліс Мов намет осяга (Граб., І, 1959, 205); // перен. Сприймати в повному обсязі, усвідомлювати. За батьківщину ми звикли вважати землю, де нас народила мати, де ми виростали в гніві чи в радості, осягали великий світ (Ю. Янов., II, 1958, 104); Мати хоч і була на толоці, коли Данько записувався [до червоного полку], але тільки тоді повністю осягнула, що це значить, коли.. син зайшов до хати уперше при зброї (Гончар, II, 1959, 229); Нам дано все осягти, все знати і забуть про чорні дні, коли ми дивились на веселі свята тих, що кров із наших жил пили… (Сос., Близька далина, 1960, 151).

◊ Осяга́ти (осягну́ти, осягти́) о́ком (очи́ма, зо́ром, по́глядом) — сприймати зором; бачити у всьому обсязі. Спав важким непробудним сном. Іноді.. закльовувались у голові невеличкі ростки якихся таємних гадок, чогось такого, що не давалося ні думкою обхопити, ні очима осягнути (Мирний, IV, 1955, 326); Понад потоком зеленіли густі очерети, скільки можна було осягти оком (Н.-Лев., II, 1956, 215); Ліси й ліси… Скільки їх! Ні поглядом осягнути, ні перейти (М. Ол., Леся, 1960, 7).

2. Докладаючи фізичних зусиль, добиратися куди-небудь, досягати чогось. Сильні собі гнізда високо мостили.. Так орел, осягши скельної вершини, Дивиться зневажно на малі тварини! (Щог., Поезії, 1958, 273); Сахно не осягла й чверті відстані — а вже долинуло до неї торохкотіння мотора (Смолич, І, 1958, 101); // Добиватися чого-небудь, здобувати (працею, у боротьбі, заслугами і т. ін.). — Син, мовляв, покриє втрату, Осягне ще важний чин!.. (Стар., Поет.тв., 1958, 137).

Осяга́ти (осягну́ти, осягти́) [свою́] мету́ [ціль] — добиватися поставленої мети; досягати бажаного. Позбувшися першого страху, а надто роздивившись.., куди і як найліпше бігти, щоб осягнути свою ціль, Лис Микита.. розбігся і одним духом скочив через пліт на вулицю (Фр., IV, 1950, 91).

3. перен. Вивчати, твердо засвоювати що-небудь; повністю оволодівати, опановувати. Школу закінчила [Ліна] ось із медаллю, опанувавши програмні науки, але всім єством вона прагне осягнути ще одну науку, може, найглибшу, науку про те, як жити людині (Гончар, Тронка, 1963, 146); Лук’янченко самотужки осягав нелегку справу, яку йому довірили комуністи (Жур., Звич. турботи, 1960, 72); Потроху, непомітно згубив він колишню сором’язливість, вже й олівцем по графину подзенькував на засіданнях. А справи осягнути не вмів (Мушк., Серце.., 1962, 297).

4. діал. Забирати для власного користування. — Ще скоро батько Хмельницький вигнав ляхів та недоляшків з України, то зараз і дав нам привілей осягти під город поля, гаї і сіножаті, які самі улюбимо (П. Куліш, Вибр., 1969, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 795.

Осягати, га́ю, єш, сов. в. осягти, гну, неш, гл.

1) Достигать, достигнуть, достичь.

2) Занимать, занять, овладѣвать, овладѣть. Осягати під левади вольні займанищини. К. Досв. 124. В полках осягли козаки й позаймали землі під сотні. К. ЧР. 197.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 74.