ОПОГАНЮВАТИСЯ

ОПОГА́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОПОГА́НИТИСЯ, нюся, нишся, док.

1. Ставати поганим, нечистим.

2. перен. Неславити, ганьбити себе, принижуючи, плямуючи чим-небудь; позбуватися моральної чистоти; осквернятися. Чи не меж вами ж я, погані, Так опоганивсь, що й не знать, Чи й був я чистим коли-небудь (Шевч., II, 1963, 262).

3. тільки недок. Пас. до опога́нювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 719.

Опоганюватися, нююся, єшся, сов. в. опоганитися, нюся, нишся, гл. Огаживаться, огадиться, оскверняться, оскверниться. Чи не між вами ж я, погані, так опоганивсь, що й не знать, чи був я чистим коли небудь? Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 59.