ОКРОПЛЯТИ

ОКРОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ОКРО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОКРОПИ́ТИ, роплю́, ро́пиш; мн. окро́плять; док., перех. і без додатка

1. Зволожувати, зрошувати кого-, що-небудь по поверхні, розпорошуючи рідину на дрібні краплі; кропити, оббризкувати. Зароїлася в чорних очах і розлилася [вода] — як регіт — по всьому личку, окроплюючи його своїми бризками (Мирний, І, 1954, 207); Спека.. несказанна, А води хоч би краплина, Хоч єдиная росина, Смажні губи окропити (Манж., Тв., 1955, 202); Нарешті таки вгамувались вітри, пішли дощі, окропили землю, і зерно, поключившись, дало ріст (Цюпа, Назустріч.., 1958, 37); // безос. Дрібним дощем окропляє із запашних, як василькові кропила, волохатих хмарин (Вас., II, 1959, 19).

2. перен., розм. Відзначати яку-небудь подію випивкою; обмивати. Знайомі, до огиди знайомі розтріпані тіні.. Кулик, Михайло. Стара компанія. Окроплюють повернення (Мушк., Серце.., 1962, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 681.

Окропляти, ля́ю, єш, сов. в. окропити, плю́, пиш, гл. Окроплять, окропить. Холодної води знайди, рани мої постреляні да порубані окропи, охолоди. Макс.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 50.