ОКРЕСЛЮВАТИ

ОКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОКРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Обводити що-небудь лінією, рисками; обкреслювати. Він довго дивився на всі пункти плану, один окреслив кілька разів червоним олівцем, другий синім (Собко, Біле полум’я, 1952, 76); // Проводити криву лінію, описувати коло. Юрась Хомаха знімає з голови фетрового капелюха, в повітрі окреслює ним півколо (Чорн., Визвол. земля, 1950, 68); Месери окреслили коло і перейшли в піке (Дмит., Наречена, 1959, 108); // Чітко визначати що-небудь. Дем’ян Бєдний твердо окреслив собі коло тем, свідомо обрав свою поетичну дорогу — і кращими своїми речами ввійшов в історію літератури та у вдячну пам’ять нащадків (Рильський, III, 1955, 126); Дід не виявив радості від того, що вони приїхали, але й шматком не дорікав. Він тільки одразу ж окреслив Ярославові чітке коло обов’язків (Мушк., День.., 1967, 51).

2. перен. Робити чіткішими, виразнішими обриси, контури, форму чого-небудь. На волоссі сніжинки, тонкий светр окреслював ніжну талію (Хор., Ковила, 1960, 49); Фіалковий ранок окреслив посірілі, стомлені обличчя бійців (Багмут, Записки.., 1961, 73); Гніздами заіскрилися вогні земснарядів, і довгими пунктирними лініями світляні точки окреслили вулиці Нової Каховки (Жур., Вечір.., 1958, 117).

3. перен. Зображувати, змальовувати, описувати кого-, що-небудь. А. Малишко обирає [у віршах] скромні військові професії — саперів, кашоварів, регулювальниць — і з силою справжнього майстра окреслює характери воїнів (Іст. укр. літ., II, 1956, 632); Письменник [М. Сказбуш] чітко окреслює образ, юні персонажі його оповідання живі, їх виразно бачиш перед собою (Донч., VI, 1957, 602).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 678.