ОГРІБАТИ

ОГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док., перех. Те саме, що обгріба́ти. От дід Мирон почав розказувати про пасічника свого пана,.. що бджоли його не кусали (голими руками огрібав), і в яку він їх сторону пошле за медом, туди й летять (Григ., Вибр., 1959, 219); Проїхав [партизан] до клуні, до стогів сіна; Митько огрібає стіг, управитель показав, куди скидати (Головко, І, 1957, 367); Ми ще влітку і восени взяли на облік всі корми. Скирти соломи огребли,.. а обміряні скирти прийняли за актом (Хлібороб Укр., 1, 1964, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 621.

Огрібати, ба́ю, єш, сов. в. огребти́, бу, бе́ш, гл. = Обгрібати, обгребти. Огню огреби. Чуб. V. 626. Не хотят гості їсти, треба її (капусту) обливати, — будут гості огрібати. Гол. II. 118.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 37.