ОГОЛОШУВАТИСЯ

ОГОЛО́ШУВАТИСЯ, ується, недок., ОГОЛОСИ́ТИСЯ, о́ситься, док.

1. розм., рідко. Наповнюватися голосними звуками (про певний простір). Тихе дворище разів по три на день оголошувалося її нестямним криком (Мирний, IV, 1955, 94).

2. тільки недок. Пас. до оголо́шувати. І раптом привселюдно оголошується, що він, Василько, боявся їхати над яром! (Донч., V, 1957, 63); Радіо почало передавати Указ Президії Верховної Ради СРСР про те, що день 9 травня оголошується днем всенародного торжества, святом Перемоги (Тич., III, 1957, 283); Там уже читають списки. Багато ж їх виявилось, щасливців, яким земля сама пливе сьогодні до рук.. Навіть збоку неважко вгадати серед натовпу того, чиє саме прізвище в цю мить оголошується (Гончар, II, 1959, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 619.

Оголошуватися, шуюся, єшся, сов. в. оголоситися, шуся, сишся, гл.

1) О звукѣ: Раздаваться, раздаться.

2) Быть объявляемымъ, объявленнымъ, объявляться, объявиться.

3) Опубликовываться, опубликоваться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 37.