ОГЛЯДАТИ

ОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОГЛЯ́НУТИ, ну, неш і розм. ОГЛЕ́ДІТИ, рідко ОГЛЯ́ДІТИ, джу, диш, док., перех.

1. Уважно розглядати кого-, що-небудь з усіх боків; обдивлятися. Євгеній пильно оглядав чоловіка, що, кланяючися, наближався до нього (Фр., VII, 1951, 320); Та маляр той не прийняв до себе Тараса. Оглянувши його ліву руку, він сказав, що Тарас ні до якого діла не здатний (Мирний, V, 1955, 310); Орлюк оглянув своїх гостей, руїни навколо й величну далечінь Задніпров’я (Довж., І, 1958, 345); Офіцер.. перечитав папірець і оглядів нас поглядом людини, що цінувала вартість худоби (Досв., Вибр., 1959, 180); * Образно. А тим часом місяць пливе оглядать І небо, і зорі, і землю, і море (Шевч., І, 1963, 105).

2. Послідовно розглядати з метою обстеження, ознайомлення з чимось, виявлення чого-небудь і т. ін. Латин так дома спорядивши, Кругом все в хатах оглядав (Котл., І, 1952, 171); Давид ходив по двору, оглядав стіни, про себе щось розраховуючи (Головко, II, 1957, 17); Огледівши всі кутки.., він тихо вернувся до кімнати (Мик., II, 1957, 167).

3. Визначати стан здоров’я, характер захворювання і т. ін. кого-небудь; обстежувати. Тимка оглядала молоденька, затягнута в білий халатик дівчина. Вона послухала його трубкою (Тют., Вир, 1964, 293); Військ фельдшер оглянув Цибулька, послухав пульс і, безнадійно похиливши голову, пішов до Каюмова (Кучер, Чорноморці, 1956, 280).

4. перен. Розглядати, оцінювати що-небудь у сукупності з певної точки зору (у статті, промові і т. ін.). Оглядаючи шлях, пройдений нашою радянською літературою за сорок років свого існування, можна сьогодні з гордістю сказати, що вона на всіх етапах розвитку була вірним помічником Комуністичної партії (Мал., Думки.., 1959, 3).

5. тільки недок., діал. Бачити. Одного ранку — бодай такого ніхто не оглядав! — сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути… (Вовчок, І, 1955, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 616.

Оглядати, да́ю, єш, сов. в. огля́діти, джу, диш, гл.

1) Осматривать, осмотрѣть. Вийди, матінко, огляди, що тобі бояре привезли. Мет. 230. Козаків піджидає, козаків оглядає. Макс.

2) Созерцать, видѣть. Сподоби в небі лицем к лицу Бога оглядати. Чуб. Одного ранку, бодай такого ніхто не оглядав, сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути. МВ. ІІ. 71.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 36.