ОВОЛОДІВАТИ

ОВОЛОДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. чим. Захоплювати, брати силою; здобувати. Незнайома намагалася відтиснути тітку Клавду від дверей, але це їй вдавалося лише на коротку мить, бо тітка знову оволодівала попередньою позицією (Вільде, Сестри.., 1958, 157); [Благонравов:] Оволодіти станцією Колокол — це значить примусити німців негайно відкотитися за річку (Корн., II, 1955, 20); // перен. Повністю захоплювати собою, підкоряти своєму впливові. Маркс говорив, що ідеї стають матеріальною силою, якщо вони оволодівають масами (Рад. Укр., 15.ІІ 1968, 3); З досвіду він знав, що у громадсько-політичному житті той візьме гору, за ким піде молодь, хто оволодіє її розумом і серцем (Кол., Терен.., 1959, 357); // тільки док., ким. Вступити в статеві зносини (з жінкою). Частіше й частіше з’являлася в його [Шевченкових] творах і постать кріпака, кинутого в казарму паном, щоб без перешкод оволодіти його дружиною або нареченою (Тулуб, В степу.., 1954, 293).

Оволодіва́ти (оволоді́ти) собо́ю — справлятися з власними почуттями; відновлювати контроль над собою. Джен ледве помітно здригається, але зразу ж оволодіває собою (Собко, П’єси, 1958, 116); — Куди ведете полоненого? — намагаючись оволодіти собою, але все ще блідий, промовив офіцер (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 54); Оволодіва́ти (оволоді́ти) ува́гою чиєю — захоплювати, заполонювати чию-небудь увагу. З сусідового двору долинула пісня. Вадим не хотів вслухатись у слова і думав своє. Але пісня непомітно оволодівала його увагою (Кочура, Родина.., 1962, 25); Потрясаючи хрестом, він уже оволодів увагою темної своєї пастви (Довж., І, 1958, 106).

2. ким. Охоплювати, обіймати (про почуття, стан). Якийсь приємний спокій оволодівав ним (Шиян, Гроза.., 1956, 127); Збентеження, що охоплювало її за кожним разом, ..стало тепер незвичайним від тієї трепетної щирості, що оволоділа ними (Вільде, Сестри.., 1958, 515); Підійшов ближче, пробрався всередину й побачив на шипшині прищепу.. Липтаком оволоділо давно незвідане хвилювання (Томч., Готель.., 1960, 36).

3. чим, перен. Твердо засвоювати що-небудь. Член партії повинен: ..оволодівати марксистсько-ленінською теорією, підвищувати свій ідейний рівень, сприяти формуванню і вихованню людини комуністичного суспільства (Статут КПРС, 1971, 9); Чудово оволодівши мовою, він з захопленням прочитав поему "Садді Іскендерій" великого Навої (Ле, Міжгір’я, 1953, 28); // Набувати грунтовних знань, умінь, навичок і т. ін. в чому-небудь. Він [лікар] день у день провадив навчання з своїми санітарами й санінструкторами, домагаючись, щоб вони досконало оволоділи професією рятівників людського життя в бою (Кучер, Голод, 1961, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 611.