ОБСУШУВАТИСЯ

ОБСУ́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОБСУШИ́ТИСЯ, сушу́ся, су́шишся, док.

1. Обсушувати себе, свій одяг. Лихо та й годі нашій Марусі! Нитки сухої на ній нема, а нігде обсушитись (Кв.-Осн., II, 1956, 80); Люди обігрілися в землянках, обсушилися, спочили (Кач., Вибр., 1953, 375); * Образно. Дощі випадали щоденно. Вискочить сонце на мить на блакитну полянку, щоб обсушитись, гляне на себе в калюжу, і знову лізуть на нього важкі, розтріпані хмари (Коцюб., II, 1955, 69).

2. тільки недок. Пас. до обсу́шувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 588.

Обсушуватися, шуюся, єшся, сов. в. обсуши́тися, шу́ся, шишся, гл. Обсушиваться, обсушиться. Запрошує його в хату обсушиться і спочить. Стор. І. 73. ХС. II. 192.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 29.