ОБРИВАТИСЯ

ОБРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ОБІРВА́ТИСЯ, ву́ся, ве́шся, док.

1. Відриваючись, відділяючись від чого-небудь, падати; зриватися. Сухе листя обривається уже з дерева із легеньким.. хрупотінням і падає долі (Григ., Вибр., 1959, 438); // Не втримуючись, зриватися з чого-небудь. Козаки до того оскаженіли в своїй лютості, що й самі почали обриватися з скель услід за німцями (Стар., Облога.., 1961, 75); Раз до нас на палубу впало, обірвавшися з дерева, мале мавпеня (Ю. Янов., II, 1958, 85).

◊ Обрива́ється (обірва́лося, обірве́ться) се́рце; Обрива́ється (обірва́лося, обірве́ться) щось (усе́ і т. ін.) всере́дині (в гру́дях і т. ін.) у кого, кому — про сильне зворушення, викликане раптовим переляком, несподіваною прикрістю і т. ін. Видавалося йому, що цілий пароплав і він з ним западається в глибоке море. І серце його обривається і кров стигне (Ірчан, II, 1958, 265); З яким нетерпінням вичікувала вона хвилини появи його [листоноші], і коли приходив з порожніми руками, їй обривалось щось всередині (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 365); Семен почув, що серце його раптом обірвалось, впало… у грудях щось стиснуло (Коцюб., І, 1955, 124); Юрко відчув, як усе всередині у нього обірвалось. Вели його батька (Багмут, Опов., 1959, 25).

2. Втрачати цілість, розділятися на частини від натягання, ривка, перетирання і т. ін.; розриватися, перериватися. Принцеса в білому убранні сидить і пряде золотий кужіль.., нитка хутко обривається (Л. Укр., II, 1951, 191); Гудів дріт. І було, що дріт обривався, тихо тоді, тільки ноги в грязюці чвакали (Головко, II, 1957, 83); Коли це раптом обірвався сталевий трос (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 59); Дві вервечки обірвалось, — Син би міг убиться (Воронько, Тепло.., 1959, 113); * Образно. Аж ранком ланцюг спогадів обірвався (Ле, Право.., 1957, 225).

3. перен. Раптово, несподівано припинятися, перериватися (про перебіг, розвиток певної дії). Розмова і шепотіння обривається (Л. Укр., II, 1951, 410); Пісня обірвалася, за стіною стало тихо (Ткач, Крута хвиля, 1954, 359); Дружба початкуючого поета з старшим письменником, на жаль, рано обірвалась: в 1913 р. Коцюбинський помер (Поезія.., 1956, 14); // розм. Раптово, несподівано замовкати. Вона збивалась — то говорила не те, що хотіла, то пропускала таке ж важливе, що неодмінно треба було сказати, то обривалась і довго мовчала (Головко, II, 1957, 108).

4. Круто, стрімко спадати. На гранітну мускулисту кручу, що, обривалася біля самого Бугу, розгонисто вилетів вершник в будьонівці (Стельмах, II, 1962, 186); З пагорба було видко поле, покраяне чагарниками, проваллям, що круто обривалося біля річки (Кочура, Зол. грамота, 1960, 280); Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам’яними скелями та проваллям (Н.-Лев., І, 1956, 49); // Раптово, несподівано закінчуватися. Вони [жайворонки].. знову сірими грудочками впали на протиснуту, притрушену снігом стежину, що обривалась біля стогу (Стельмах, І, 1962, 217); Наче лезом підтятий, ліс обривається перед світляною смугою Дніпра (Вол., Місячне срібло, 1961, 49).

5. тільки док., розм. Зносити до дрантя свій одяг, взуття і т. ін.; обноситися. [Кнур:] Не пізнала. Я — твій чоловік, Остап. Бач — обірвався як, обносився (Мирний, V, 1955, 83); [Катря:] Хлопець обірвався, ходить, як од гіллі одірваний (Мик., І, 1957, 156).

6. тільки недок. Пас. до обрива́ти¹. Встановлено, що при сівбі насінням з ділянок гібридизації, де волоті обривалися несвоєчасно.., урожай одержували.. нижчий (Рад. Укр., 28.VII 1961, 2).

ОБРИВА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ОБРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.

1. заст. Оточувати свою садибу і т. ін. ровом; окопуватися.

2. тільки недок. Пас. до обрива́ти².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 564 - 565.

Обриватися, ва́юся, єшся, сов. в. обірватися, рвуся, вешся, гл. Розмова все обривалася. Левиц. Пов. 314.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 24.