ОБЛОГА

ОБЛО́ГА, и, ж.

1. Оточення військами укріпленого пункту (міста, фортеці і т. ін.) з метою оволодіння ним. Декуди ставали опором міщани в своїх мурах, і непривичні до ведення правильної облоги монголи мусили не раз тратити багато часу, добуваючи брам і мурів (Фр., VI, 1951, 57); Доводилося розпочати справжній бій і облогу (Тулуб, Людолови, II, 1957, 108); // Перебування в обложеному місті, фортеці тощо. Три тяжкі неділі Богун з військом У тяжкій облозі бував… (Укр.. думи.., 1955, 115); [Ізоген:] Хіба під час облоги не буває, що й батько дітям брами не відчинить і їх не пустить в поле до криниці..? (Л. Укр., III, 1952, 299); Це правда, правда, що під Ленінградом у бліндажі лежав з бійцями Ленін рядом. Інакше б їм тяжку не витримать облогу, Інакше як би їм здобути перемогу! (Бичко, Вогнище, 1959, 51).

Обступа́ти (обступи́ти, става́ти, ста́ти і т. ін.) обло́гою; Бра́ти (взя́ти) в обло́гу — оточувати з усіх боків військами. — І як мислите, воєводи, — запитав Святослав, — будемо далі брати Переяславець копієм [зброєю] чи станемо облогою? (Скл., Святослав, 1959, 357); В Баварський край мечем, огнем Він прокладав дорогу. Столицю військом обступив І взяв її в облогу (Вороний, Вибр., 1959, 84); Стан обло́ги — надзвичайні заходи, які запроваджує державна влада в якій-небудь місцевості при безпосередній загрозі захоплення її ворогом. У першому наказі начальник гарнізону Микола Щорс оповіщав населення міста, що Київ поки що перебуває в стані облоги (Скл., Легенд. начдив, 1957, 60); Вже ж третій місяць линяло тут на сонці, на дощах оголошення про стан облоги на всьому Покутті (Козл., Ю. Крук, 1957, 351).

2. Військо, яке здійснює оточення укріпленого пункту. — В першому-ліпшому місці обложені вийдуть і переб’ють облогу поодинці (Ле, Наливайко, 1957, 64); * У порівн. Нам хата все тіснішою здавалась, бо темрява з кутків давно вже вийшла та й обступила нас, немов облога (Л. Укр., І, 1951, 293).

3. спец. Оточення звіра під час полювання; облава. Негр покликав із села кількох своїх знайомих на облогу барса (Трубл., Мандр., 1938, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 528.

Облога, ги, ж.

1) Осада. Наливайком козаки з облоги визволились. К. ЦН. 309.

2) Каждое изъ наклонно идущихъ бревенъ, изъ которыхъ сдѣланъ желобъ для спусканія срубленныхъ деревьевъ съ горы. См. Ризи. Шух. I. 179.

3) мн. облоги. Оконная рама. Вх. Зн. 42.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 15.