ОБКЛАДАТИ

ОБКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБКЛА́СТИ і рідко ОБІКЛА́СТИ, обкладу́, обкладе́ш, док., перех. 1. чим. Класти щось кругом, по всій поверхні кого-, чого-небудь. Вітер лютує, .. і, як не топи в хаті, як не обкладай її гноєм, не нагрієш (Григ., Вибр., 1959, 326); Жінка.. напувала хворого гарячим чаєм.. і обкладала торбинками гарячого піску (Тулуб, В степу.., 1964, 8); Надвечір прийдуть на бойовище чехи і чешки з довколишніх сіл, знайдуть братську могилу загиблих, ретельно обкладуть її червоними маками (Гончар, III, 1959, 455); // Покривати чимось усю поверхню чого-небудь; обличковувати. Все робив Василь своїми руками — і хату обклав цеглою, і сарай збудував, черепицею дах покрив (Коп., Лейтенанти, 1947, 73); Білим кахлем обклав Іван Лісняк стіни, ще й підлогу.. збирався вимостити (Зар., На.. світі, 1967, 245); // Те саме, що обгорта́ти

1. — Я не забрудню, — сказав Сашко, — обкладу [книгу] газетою… (Кучер, Трудна любов, 1960, 121); // безос., перев. док. Покрити (язик, горло) при захворюванні білим нальотом.

◊ Обклада́ти слова́ми (ла́йкою і т. ін.) — грубо лаяти. Анархісти уперто не хотіли злазити [з грузовика] і чогось чекали, обкладаючи свого шофера словами. як компресами (Ю. Янов., І, 1958, 197).

2. перен. Оповивати, обволікати. Холодні тумани обкладали землю (Чаб., Тече вода.., 1961, 105); На чистій блакиті.. спливались дрібненькі хмарки й обклали місяць (Вас., І, 1959, 367).

3. чим і без додатка. Зобов’язувати сплачувати податки, мито і т. ін. грошима або натурою. Молоді верховоди.. що хотять, те й роблять, важкими податками обкладають, до управи своїх вибирають (Мирний, III, 1954, 258); Англійські королі, які спиралися.. на підлеглу королю церкву, обкладали тяжкими поборами промисловців, купців, нових дворян і жорстоко гнобили народні маси (Нова іст., 1956, 6).

4. чим, розм. Бити, ударяти кого-, що-небудь кругом, по всій поверхні. Ядзя лежала на землі, а верх неї Катруся і зі всіх боків обкладала її кулаками (Кобр., Вибр., 1954, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 512.

Обкладати, да́ю, єш, сов. в. обкласти, кладу́, де́ш, гл. Обкладывать, обложить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 12.