ОБДІЛЯТИ

ОБДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док.

1. Ділячи що-небудь, роздавати кожному; наділяти багатьох чим-небудь. [Палажка:] Винеси з Горпиною в рядні пироги, книші, паляниці й перепічки… Будемо обділяти загін (Стар., Вибр., 1959, 475); Обділяв [Кузьмин] людей сіллю, зачерпував жменею з свого мішечка і тицяв у простягнені звідусіль руки (Збан., Сеспель, 1961, 158); Обділила мачуха двох своїх пасинків — кожного цілим пиріжком (Укр.. казки, легенди.., 1957, 499); // Давати, дарувати певну кількість чого-небудь одній особі; наділяти. Нагодує, обділить [Оксана старця] чим бог послав, на дорогу дасть і випроводить за село (Кв.-Осн., II, 1956, 425); — Коли б лишень Терлецький не обділив і сина таким приданим, як нас оцією вечерею (Н.-Лев., III, 1956, 61); // перен. Надавати яких-небудь властивостей, якостей і т. ін. [Xимка:] Ніколи, мабуть, не діждешся його [щастя]! Не на те тебе родили, не такою долею обділяли (Мирний, V, 1955, 239).

2. Кривдити, виділяючи меншу частину при розподілі чого-небудь; недодавати. Гриша відміряв кожному по півчерпака, стараючись нікого не обділити (Гончар, III, 1959, 270); // Не давати кому-небудь того, на що він сподівається. [Маюфес:] Ваше слово — закон; ваша честь — вище всяких векселів і розписок! Надіюся, що не обділите бідного чоловіка! (К.-Карий, II, 1960, 313); // перен. Позбавляти кого-небудь своєї прихильності, доброзичливого ставлення і т. ін.; обходити. Ми певні, що Ваша завжди прихильна до слави рідного краю душа не обділе [обділить] нас своєю ласкою (Мирний, V, 1955, 415).

◊ До́ля (приро́да і т. ін.) обділи́ла кого чим — хтось не має, позбавлений певних якостей, можливостей і т. ін. Він відчував себе скривдженим. Звик бути всюди і у всьому першим.. і не міг тепер спокійно поставитися до того, що.. доля зненацька скривдила його, обділила (Загреб., Спека, 1961, 254); — Бути б тобі артистом на сцені, щоб люди раділи, слухаючи, та ось вродою тебе природа обділила (Ткач, Жди.., 1959, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 483.

Обділяти, ля́ю, єш, сов. в. обділи́ти, лю, лиш, гл. Надѣлять, надѣлить всѣхъ, раздѣливъ, дать всѣмъ. Батюшка вийшов на царські врата да почав проскурою народ обділяти. Г. Барв. 255. Як таки можна таким маленьким кусочком вареника та всю вашу громаду обділити. Кв. I. 256. Куплю в’язку бубликів, то й буде чим обділити дітей. Грин. III. 248. Чи час дари роздавати, короваєм обділяти? О. 1862. IV. 33.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 7.