ОБДИРАТИСЯ

ОБДИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБДЕ́РТИСЯ і ОБІДРА́ТИСЯ, обдеру́ся, обдере́шся, док.

1. Роздряпувати собі чим-небудь шкіру, тіло.

2. перев. док. Порвати, зноси́ти до краю свій одяг; обноситися, обірватися. — Чи бачиш, як ми обідрались! — Убрання, постоли порвались (Котл., І, 1952, 72); Наша армія, яка билась проти Врангеля, стомилась, обдерлась (Еллан, II, 1958, 251).

3. перев. док., розм. Те саме, що порва́тися. Обдереться чумарчина, сорочечка, вже латає-латає він невмілими руками, а все нічого не виходить (Хотк., І, 1966, 71).

4. тільки недок. Пас. до обдира́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 483.

Обдиратися, ра́юся, єшся, сов. в. обідра́тися и обдертися, обдеруся, решся, гл.

1) Обдираться, ободраться.

2) Обрываться, оборваться (о платьѣ), обнашиваться, обноситься. Чи бачиш, як ми обідрались. Котл. Ен. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 7.