ОБДАВАТИ

ОБДАВА́ТИ, даю, даєш, недок., ОБДА́ТИ, да́м, даси́, док., перех.

1. Обливати, обхлюпувати, рясно забризкувати чим-небудь відразу з усіх боків. Негода.. і там [у хаті] своє бере! Коли не дощем обдає крізь лиху оселю, то в вікна [залазить] (Мирний, І, 1949, 327); Коні з копита беруть у галоп, обдаючи грязюкою похилених людей (Стельмах, І, 1962, 390); Висока хвиля обдала їх колючою водою, і одежа вкрилася кригою (Кучер, Пов. і опов., 1949, 265); // безос. Холодним густим дощем обдало його всього (Мирний, IV, 1955, 96); // Запорошувати, обсипати чим-небудь відразу з усіх боків. Машина промчала мимо, обдавши її [Валю] курявою (Довж., Зач. Десна, 1957, 534); // безос. Порив вітру з шумом відчинив двері настіж, і з ніг до голови їх обдало, забиваючи подих, штормовою сніговою хвилею (Головко, II, 1957, 540); // Обвіювати, охоплювати (запахом, теплом, холодом і т. ін.); опахувати. Надворі свистав вітер, віяв крізь шпари до хати і обдавав її холодом (Фр., І, 1955, 80); Авто промчало мимо, обдавши нас запахом бензину (Кол., На фронті.., 1959, 55); * Образно. З ранку до вечора сонце щедро вигріває молоду озимину, обдає багрянцем жовтаву зелень лісів (М. Ол., Чуєш.., 1959. 3); [Мар’яна:] Я хочу, я бажаю такого кохання, щоб вогнем обдавало, щоб голова кружилась! (Вас., III, 1960. 42); // безос. На синьому небі ні хмарки.., а з трави обдає, свіжить пахучим холодком (Стор., І, 1957, 333); Коли дівчинка зазирнула в землянку, її так і обдало жаром. Із казанів по трубах ішла пара (Донч., IV, 1957, 110); * Образно. В темряві бачив Тимко, як виблискують її очі, чув, як вона дихає, його обдавало вогнем її молодого тіла (Т’ют., Вир, 1964, 183).

Обдава́ти поцілу́нками — щиро, з почуттям цілувати кого-небудь; обціловувати. — Не плачте! — лепетала вона своїм нетвердим язичком і обдавала уперед вже матір поцілунками (Мирний, І, 1954, 211).

2. перен. Охоплювати, проймати, оповивати певними почуттями, переживаннями. Наливайко приязніше кинув поглядом в очі Лободі. Якимсь приємним теплом обдала йому душу вояцька щирість гетьмана (Ле, Наливайко, 1957, 375); Ірина обдала Марію теплом своїх великих сірих очей (Цюпа, Назустріч.., 1958, 218); // безос. Читаєш — жалем, як кип’ятком, обдає, а скінчиш — радістю серце заб’ється, що все так скінчилося добре (Мирний, V, 1955, 380).

[Мов, як і т. ін.] обдало́ жа́ром (вогне́м, при́ском, хо́лодом, моро́зом і т. ін.) — хтось раптом відчув сильне хвилювання, збентеження, переляк і т. ін. від чого-небудь. Я одним оком заглянув у той папірець. Помітив своє прізвище. Мене враз обдало жаром і холодом. Побачив фатальне слово — звільнити (Збан., Малин, дзвін, 1958. 151); Македониху обдало холодом, стислось від ущімливого болю серце (Шиян, Гроза.., 1956, 172); Слова батькові сплили.. їй на думку, і наче її кип’ятком обдало… (Мирний, І, 1954, 218); Обдава́ти (обда́ти) жа́ром (вогне́м, при́ском, хо́лодом, моро́зом і т. ін.) — раптово викликати стан сильного хвилювання, збентеження, переляку і т. ін. Думка про те, що.. їх.. силоміць повернуть до колишніх панів, обдавала морозом їх спини (Тулуб, Людолови, І, 1957, 48); На редуті зробилося тихо. І ця зловісна тиша холодом обдала Назара (Кочу-ра, Зол. грамота, 1960, 286); Обдава́ти (обда́ти) по́глядом (очи́ма) — дивлячись на кого-небудь, виявляти, виражати поглядом певні почуття. Пувичка.. підійшов ще ближче до Альоші, обдаючи його нахабним зневажливим поглядом (Мик., Повісті.., 1956, 113); На Зіньку впав Давидів погляд. Він усміхнувся їй з вітанням, а вона ясно обдала очима парубка (Головко, II, 1957, 127).

3. рідко. Те саме, що обдаро́вувати. — Я хочу, щоб жінка моя була виключно моя, щоб я їй всього достарчав, усім обдавав, а за це мав у ній вірну й щиру подругу (Коб., III, 1956, 126).

4. діал. Оточувати. Високо.. випинається Рарив. Його обдає темно-зелений ліс (Коб., І, 1956, 494); Ми оси!.. Хто рідний наш рай Твердою стіною, Неначе Китай, Бажає обдати, .. Най геть біжить (Фр., X, 1954, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 480.