ОБВІВАТИСЯ

ОБВІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ОБВІ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБВІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док.

1. Відриватися, відпадати під подувом вітру; обсипатися.

2. тільки недок. Пас. до обвіва́ти і обві́ювати. Щоб уникнути пригоряння і запарювання продуктів, необхідно, щоб вони під час сушіння добре обвіювались теплим повітрям (Укр. страви, 1957, 425); Холодом обвівається Оксанине серце (Шиян, Переможці, 1950, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 472.

Обвіватися, ва́юся, єшся, сов. в. обвіятися, віюся, єшся, гл. Обвѣваться, обвѣяться, быть обвѣваему, обвѣянному; быть оббитому вѣтромъ. Весна раз красна…. обвіялись мої квіточки…. залюбки вітрець обшморгав — замість іграшки. Г. Барв. 128.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 4.