НОРИЦЯ

НОРИ́ЦЯ, і, ж.

1. Подібна до миші тварина, що живиться рослинною їжею і робить шкоду сільському господарству. Нориці відрізняються від мишей коротким хвостом, невеличкими вухами і тупим рильцем (Захист рослин.., 1952, 83); — Миші, — пояснив учитель,— нориці. Страшна сіра банда, польові шкідники, найнебезпечніший ворог хлібів (Донч., І, 1956, 80).

2. мед., розм. Те саме, що фі́стула. Нориці-гноянки поробилися та течуть (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 442.

Нориця, ці, ж.

1) Фистула. Нориці-гноянки поробилися та течуть. Херсон. у. Щоб тебе нориці сточили. Ном. № 13626.

2) Полевая мышь, Hypudaeus arvalis. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 570.