НЕСЛАВА

НЕСЛА́ВА, и, ж. Погана думка, недобра слава про чиїсь дії, вчинки і т. ін. На вовка неслава, а їсть овець Сава (Укр.. присл.., 1955, 167); Дивуюсь: і чого про їх така ходить неслава, що це непевні люди? (Вас., IV, 1960, 23); — Неслава, поговір іде про вас, що дуже ви бідні (Стельмах, І, 1962, 442).

◊ Вво́дити (ввести́) в несла́ву див. вво́дити; У несла́ві ходи́ти — мати погану репутацію.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 384.

Неслава, ви, ж. Безславіе, позоръ; дурная репутація. Погубиш їх, і їх слава стане їм в неславу. Шевч. Ой він її не займає, бо сватати має, він до неї не горнеться, неслави боїться. КС. 1887. VIII. 774. Любив я дівчину, любив я свою, а люде говорять неславу на нюю. Грин. III. 185. У неславі бути. Быть обезславленнымъ; пользоваться дурной репутаціей. Наш піддружбо хороший, пожич дружбі грошей, бо наш дружба в неславі, його шапка в заставі. О. 1862. IV. 19. У неславу вводити. Подвергать пересудамъ, безславить кого. Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу. Мет. 83. У неславу входити. Безславить себя, подвергать себя пересудамъ. Сама ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько-нераненько із юлиці ходиш. Мет. 83. Ум. Неславонька. Не тра було моїй рідні неславоньки наробити. Грин. III. 248.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 558.

несла́ва (пестливе, народнопо­етичне — несла́вонька) —погана думка, недобра слава про кого-небудь. На вовка неслава, а їсть овець Сава (прислів’я); Він до неї не горнеться, неслави боїться (піс­ня); фразеологізм: вво́дити в несла́­ву — ганьбити, безчестити кого-небудь. Сватай мене, козаченьку, не вводи в неславу (А. Метлинський); вхо́дити в несла́ву — ганьбити себе. Сама ж бо ти, дівчинонько, у несла­ву входиш (А. Метлинський); у несла́ві ходи́ти — мати недобру сла­ву, погану репутацію.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 394-395.