НЕДОМИСЕЛ

НЕДО́МИСЕЛ, НЕДО́МИСЛ, слу, ч. Недостатнє обдумування, розуміння чого-небудь. Коли це було, щоб Григор Лобода так безнадійно відступав від супротивника? Тут безперечно сталася якась помилка, якийсь фатальний недомисл у діях (Ле, Наливайко, 1957, 392); // Неспроможність глибоко, грунтовно мислити. Бувають і простачки, які через недомисел або через сліпу звичку захищають погляди, що панують у певному буржуазному середовищі (Ленін, 23, 1972, 59).

З недо́мислу — недостатньо обдумавши що-небудь. Хто з корисливих класових інтересів, хто з недомислу схильний був ухопитися за опудало булигінської і потім за опудало віттевської Думи (Ленін, 16, 1971, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 295.

Недомисел, слу, м. Недомысліе, непониманіе. З історією треба за все рахуватись …. Мусимо з нею рахуватись і за наші недомисли. К. Краш. 8. Позад нас — тьма завзятого недомислу; перед нами — світ миролюбивої науки. К. Краш. 33.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 545.