НАШИВАТИ

НАШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАШИ́ТИ, ши́ю, ши́єш, док., перех.

1. Шити яку-небудь кількість чогось. Здавалось [Докії]: сніги — то полотен сувоїща, Скільки б з них штаненят та біленьких сорочок.. Нашивала б синам, готувала для дочок (Мал., Звенигора, 1959, 350); Обізвалась доля добрая: — Чи ти ті жупани поносила, Бо я тобі вже других нашила! (Нар. лірика, 1956, 322); Куркулі ніби змагалися один з одним: хто більше нашив витяжок (Чаб., Катюша, 1960, 78).

2. Пришивати поверх чого-небудь. Дівчата на знак своєї вірності нашивали на головні вбрання моряків стрічки з своїми іменами (Ткач, Крута хвиля, 1954, 91); * Образно. Мов лату на латі, На серце печалі нашили літа (Шевч., І, 1951, 282); // Вишиваючи, виконувати який-небудь узор або його частину. Перші чотири стовпчики шиють зверху вниз справа наліво, а потім нашивають три стовпчики знизу вверх і теж справа наліво (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 25).

3. спец. Добавляти, доточувати до чого-небудь, збільшувати в розмірах; подовжувати. Щоб повністю використати вантажопідйомність автомашин, ми нашиваємо на них борти висотою 70-80 сантиметрів (Наука.., 2, 1962, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 239.

Нашивати, ва́ю, єш, сов. в. нашити, ши́ю, єш, гл.

1) Нашивать, нашить извѣстное количество. Бери, тату, ті кожухи, що я нашию. Левиц. І.

2) Нашивать, нашить сверху на чемъ либо.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 534.