НАТОЧУВАТИ

НАТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., НАТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех.

1. Те саме, що дото́чувати¹1. Коропов обіцяв підсобити Дзюбі, кидався з бригади в бригаду, і кругом, як у тій примовці, — що зверху собі ввірву, то знизу наточу (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 135).

2. Точачи, робити що-небудь гострим. Доря візьме тихенько ножа, наточить… (Коцюб., II, 1955, 381); І шелестіли сумно маки, й синіли квіти на межі: — Вже наточили гайдамаки на тебе куплені ножі (Сос., II, 1958, 383).

3. Гризучи, виїдаючи, подрібнювати певну кількість чого-небудь.

НАТО́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., НАТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех. Цідячи, наливати яку-небудь кількість чогось. — Чую — посудом цокотить [Параска], воду з самовара наточує (Мирний, IV, 1955, 355); Вона стояла віддалік коло крана за буфетом і наточувала пиво (Тудор, Вибр., 1949, 307); — А побіжи лишень, стара, та наточи з барильця горілки (Н.-Лев., IV, 1956, 195); Вона наточила повну миску води і поставила її на огонь (Смолич, І, 1947, 267); *Образно. О, скільки крові наточили в Дніпро пістолі і клинки!.. (Сос., І, 1957, 358).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 216.

Наточувати, чую, єш, сов. в. наточи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Нацѣживать, нацѣдить (изъ бочки). У нас у дворі є багато бочок з оливою, пійшла та й наточила. Рудч. Ск. II. 151.

2) Просѣивать, просѣять сквозь решето (зерно).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 527.