НАСІЧКА

НА́СІЧКА, и, ж.

1. тільки насі́чка. Дія за знач. насіка́ти, насі́кти. При виготовленні мініатюри насічка по металу робиться між двома ударами серця, щоб анітрохи не затремтіла рука (Мист., 5, 1964, 24).

2. Зарубка, нарізка на чому-небудь. — Завтра, Ван-Лін, ти підеш по слідах і на деревах рубай насічки (Довж„ І, 1958, 113); Коли б на лезі серпа не було насічки, треба було б його часто гострити (Зерн. комбайни, 1957, 7).

3. Висічений на металі, камені і т. ін. та оздоблений іншим металом рисунок для прикраси. Шабля в нього теліпалася на архідияконськім поясі з насічкою з срібних ангелят та хрестів (Ле, Наливайко, 1957, 165); Серед буйної трави білий мармур-камінь горить на сонці золотою насічкою (Гончар, Таврія, 1952, 338).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 189.

Насічка, ки, ж.? Коли коні їдять січку, держи й насічку. Ном. № 13229.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 519.