НАСІДАТИ

НАСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. і док., НАСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док. 1. тільки 3 ос. Сідати, поміщатися де-небудь у великій кількості. Насідало молодиць повнісінькі санчата, ще й зверху (Мирний, II, 1954, 194); Куди оце летять з оселі Горобці? Дивлюсь, у сад побрались молодці. На Вишенці їх геть-то насідало, І бенкет зараз підняли (Греб., І, 1957, 51).

2. тільки 3 ос. Осідаючи, скупчуватися, покривати собою кого-, що-небудь. Хмари сунуться все темніші й темніші, вони насідають на ліси, туманами опускаються до самісіньких коренів (Собко, Срібний корабель, 1961, 177); Курява дороги насіла на них [жінок] густою верствою, вгризлася в їх шкіру і вигризла з неї всякий колір, усякий полиск свіжості (Фр., II, 1950, 331); З правої і лівої сторони дороги знімались.. високі крилаті смереки.. На їх пишнім, тяжкім.. гіллі насів прозоро білим надихом іній (Коб., III, 1956, 86).

3. тільки 3 ос. Нападати, накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості (про комах, хробаків і т. ін.). По загороді гайнула [корова], неначе рої оводів на неї насідають (Ле, Мої листи, 1945, 73); Стигнуть у вас у саду вишні… А птиця капосна насідає, викльовує… (Вишня, І, 1956, 126); Переїхали [партизани] Дніпро й попливли єриками, у плавнях комарі насіли цілою хмарою, низали, як хотіли (10. Янов., І, 1954, 272).

4. на кого — що, рідше кого, що, розм. З силою натискаючи, придавлювати своєю вагою. Намагались роздерти стільці за ноги, а коли не вдавалось, били ними об землю і насідали грудьми, як на живу істоту (Коцюб., II, 1955, 88); Як вскочить Лев — аж диба стала грива… На Вовка бідного насів — Давив його, крутив… (Гл., Вибр., 1951, 30); Василь, як змій, ..кинувся на Йосипенка і насів його, як кібець горобця (Мирний, IV, 1955, 167); Опецькуватий.. парубійко, певно, шести — чи семикласник, так насів на свого меншого співбрата, що той, сердешний, не міг і поворухнутись (Збан., Малин, дзвін, 1958, 45).

5. Наближаючись, доганяючи, підходити впритул. Аж деколи Ілько вскач мав пускати свого коня, коли ззаду Матюшин вороний насідав (Головко, II, 1957, 141); Втікач наближався до нього, погоня теж насідала (Загреб., Європа 45, 1959, 224); * Образно. За шістнадцять років праці в умовах такого міста, як Київ, де гора насідає на гору, у нього не було жодної аварії, жодного порушення їзди (Сенч., Опов., 1959, 157).

◊ Насіда́ти на п’я́ти (ши́ю і т. ін.) — наздоганяти кого-небудь. — Звичайно, якби ми гналися за ним [порушником], насідали йому на п’яти, то він або відразу б утік назад, або заглибився.. на нашу територію (Загреб., Шепіт, 1966, 380); Вони [нічліжани] насідали на шию коноводам, ось-ось наздоганяли їх (Гр., II, 1963, 295).

6. Наступаючи, тиснути з великою силою. Бійці не знали страху, насідали на ворога (Цюпа, Назустріч.., 1958, 234); Ворог тим часом насідає все дужче (Гончар, II, 1959, 286).

7. на кого, перен., розм. Наполегливо добиватися, вимагати у когось що-небудь. Розлючені солдати насідають на машиніста, притисли до паровоза. — В чому справа? Відправляй! (Довж., І, 1958, 38); Петушек, якщо дівчата знову насядуть на нього з своїми вимога ми, лише широко посміхатиметься й одмовчуватиметь-ся (Шовк., Інженери, 1956, 40).

8. перен., розм. З лайкою, докором виражати незадоволення чиїмись діями, вчинками; накидатися, напускатися. Парамон Пархомович насідав на сина, а той давав здачі й до кишені по відповідь не лазив (Ю. Янов., II, 1954, 145); Боярин почав насідати, лаяв, що Теодосій погано працює (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 147); Як дізнавсь його батько, який зміст п’єси, так і насів на Османа (Коцюб., II, 1955, 127).

9. тільки 3 ос., перен., розм. Оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про настрій, почуття і т. ін.). Навіть на здорових душі Сум і туга насіда (Фр., XIII, 1954, 371); Думки, страшніші за війну, насідали (Ле, Наливайко, 1957, 50); // безос. Находити на кого-небудь (про химери, надмірну впертість і т. ін.). [Тихон:] Чи ти при собі, молодице? Що це насіло на тебе? Оддай сюди сопілку (Вас., III, 1960, 150); На Мар’ю знов насіло. Сумна, сердита, вона по десять раз приймалася за одно діло і, не доробивши, кидала його (Мирний, III, 1954, 155).

10. перен., розм. Посилено діяти, займатися чим-небудь; наполягати, натискати. Ловив [Улас] себе на тому, що такий-от розділ знає гірше, ніж інший. Він насідав на той розділ, вчив його до дурману в голові (Тют., Вир, 1964, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 187.

Насіда́ти, да́ю, єш, сов. в. насісти, нася́ду, деш, гл.

1) Насѣдать, насѣсть, садиться, сѣсть на что. Та до його сизокрилі орли налітали, в головах насідали. КС. 1882. XII. 502.

2) Налегать, налечь, притѣснять, притѣснить. Нехай Бог скарає того, хто насідає на кого. Ном. № 1084. Покинь… горілку пити; се на тебе й нудьга з похмілля насідає. О. 1862. VII. 45.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 519.