НАСМИКУВАТИ

НАСМИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСМИ́КАТИ, насми́каю, насми́каєш і насми́чу, насми́чеш, док., перех.

1. Смикаючи, добувати що-небудь у якій-небудь кількості. Він обережно насмикав сіна і потрусив (Коцюб., II, 1955, 63); Поки Оля насмикала руками.. з скирти рядно соломи, віз підкотив до двору (Юхвід, Оля, 1959, 143).

2. перен., розм. Вибирати що-небудь невміло, непослідовно, на власний розсуд (з різних джерел, книг і т. ін.). Окремі літератори, не знаючи життя, не маючи потрібного політичного досвіду, ..вишукують хиби і помилки, насмикують негативні факти, тенденційно згущують фарби (Рад. Укр., 30.УІІІ 1957, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 193.

Насмикувати, кую, єш, сов. в. насмикати, каю, єш, гл. Надергивать, надергать. Ворона напряде, сорока насмиче. Чуб. V. 1144.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 521.