НАСИЛЬНИЙ

НАСИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який здійснюється всупереч чиїмось бажанням, чиїйсь волі. Пролетаріат засновує своє панування шляхом насильного повалення буржуазії (Комун, маніф., 1947, 25); Розповідь Дашки про насильний шлюб і про ненависного мужа знов розхвилювали Варвару (Ле, Наливайко, 1957, 246); // За допомогою якого здійснюється насильство. Насильні заходи.

Наси́льна смерть — смерть, заподіяна ким-, чим-небудь; не своя смерть. Вже змалку ненавидів я насильну смерть, не любив зброї, ані війська (Ірчан, II, 1958, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 184.

Наси́льний, а, е. Сдѣланный, совершенный по принужденію, насильно. Він їх не буде насильною роботою морити, на панщину ганяти. Мир. ХРВ. 98. З насильного колодязя води не пить. Ном. № 1088.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 519.