НАПІЛЬНИЙ

НАПІ́ЛЬНИЙ, а, е: Напі́льне вікно́ — вікно, розміщене в стіні, до якої примикає піч і піл. В напільне вікно почало видніти (Вас., І, 1959, 124); Ліворуч, коло напільного вікна, стоїть пишне ліжко (Стельмах, II, 1962, 317); Напі́льна стіна́ — стіна в хаті, до якої примикає піч і піл. Смакуючи, жер [вогонь] комору і вже облизував напільну стіну хати (Ле, Ю. Кудря, 1956, 268); Жилий будинок часто розташовували на присадибній ділянці так, щоб він був звернений в бік вулиці глухою, напільною стіною (Жилий буд. колгоспника, 1956, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 151.

Напі́льний, а, е. Въ украинской хатѣ напільна стіна та, къ которой прилегаетъ печь и піл (нары), т. е. стѣна, находящаяся налѣво отъ входа. напільне вікно. Окно, помѣщающееся въ помянутой стѣнѣ. Вас. 193. Чи ти чула, матусенько, як я в тебе була, під напільним віконечком як голубка гула. Мет. 275.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 509.