НАМИЛЮВАТИСЯ

НАМИ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАМИ́ЛИ́ТИСЯ, ми́лю́ся, ми́ли́шся, док. 1 Натиратися милом, змоченим у воді, або покривати себе мильною піною. Він довго намилюється, обличчя в нього, вуха і шия в білій піні (Донч., V, 1957, 15); Достав з шкатулки бритву, намиливсь, черк… так мої вуси, неначе скошена трава, і впали на рушник (Стор., І, 1957, 121). 2. тільки недок. Пас. до нами́лювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 127.

Нами́люватися, лююся, єшся, сов. в. намили́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Намыливаться, намылиться. Прості люде у нас гречаною половою намилюються. Борз. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 503.