НАЛИЗУВАТИСЯ

НАЛИ́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАЛИЗА́ТИСЯ, лижу́ся, ли́жешся, док.

1. тільки док., перех., розм. Досхочу полизати чого-небудь; // Лижучи, наїдатися чого-небудь. Якось підмовив він його залізти в хижу, коли мати забулася замкнути її, нализатися меду, що стояв на полиці в глечику (Григ., Вибр., 1959, 151).

2. неперех., вульг. Напиватися доп’яну. [Явтух:] Ти, Гавриле, дивись, не нализуйся зразу. А то почнеш таке брехати (Корн., II, 1955, 104); На заручинах Максим так нализався, що трохи-трохи не побив свого.. тестя (Мирний, II, 1954, 114); — Ти сам себе компрометуєш, Якове, — сумно промовив Чумак. — Де це ти так нализався? (Речм., Весп. грози, 1961, 363).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 119.