НАДІВАТИСЯ

НАДІВА́ТИСЯ¹, а́ється, недок., НАДІ́ТИСЯ, і́неться, док.

1. Одягатися на кого-, що-небудь; // Натягуватися на який-небудь предмет.

2. Приладжуватися, прикріплюватися на кому-, чому-небудь.

3. тільки недок. Пас. до надіва́ти.

НАДІВАТИ́СЯ², а́юся, а́єшся, недок., діал. Сподіватися. А ти б на чуже не надівалась, а коло свого дбала (Сл. Гр.); Бо я тужу, бо я плачу. Сльозами вмиваюсь, Веселої годиноньки Вже не надіваюсь (Пісні та романси.., II, 1956, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 69.

Надіва́тися, ва́юся, єшся, гл. = Сподіва́тися. Братчика з війська ся надіває. Голов. IV. 548. А ти б на чуже не надівалась, а коло свого дбала. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 483.