НАГОТОВЛЮВАТИ

НАГОТО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і НАГОТОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАГОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш і НАГОТО́ВИТИ, влю, виш; мн. нагото́влять; док., перех. 1. Готувати, запасати щось у якій-небудь кількості. Констанцій.. сідає до стола, наготовляє таблички (Л. Укр., III, 1952, 326); Дивно мені, братове! Коли ж ви встигли стільки прапорів наготувати та ще й вивісити? (Гончар, III, 1959, 423); // Завчасно підготовляти що-небудь для вжитку. Він помився холодною водою, що вже давно наготувала мати (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 343); Маруся.. ще звечора наготовила червону скиндячку, щоб завтра на голову положити (Кв.-Осн., II, ,1956, 54); Старша дружка вже наготовила і кетяг червоної калини — подати батькам вранці (Смолич, Мир.., 1958, 68), 2. Варячи, смажачи і т. ін., готувати багато їжі. Господині не було — певне, десь поралась на куховарні, щоб наготувати їжі на таку сімейку (Досв., Вибр., 1959, 55); Зібралися ми гуртом у клуб.. Наготували печеного й вареного… (Ковінька, Кутя.., 1960, 106).

3. Приводити у придатний до вживання, використання і т. ін. стан. — Ой, Марку ж мій, Марку, не дрімай зо мною, Наготуй шабельку та й воюй зо мною (Чуб., V, 1874, 425); Шовкун наготував фаустпатрон для пострілу (Гончар, III, 1959, 266); Він зняв стрільбу, наготовив її до вистрілу і почав підходити пташку (Фр., III, 1950, 9); — Показуй, які горниці наготовила ти сій панянці (Мирний, ІІІ, 1954, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 55.