НАГАЙ

НАГА́Й, я, ч. Батіг із сплетених ремінців з коротким пужалном. У неділю пораненьку У всі дзвони дзвонять, Економи з нагаями На панщину гонять (Укр.. думи.., 1955. 226); Він вихопив з-за пояса нагай і розмахнувся, щоб ударити Баранину по обличчю (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 31); * Образно. Панська конституція — нагаї і податки. Радянська Конституція — радість і достатки (Укр.. присл.., 1955, 396);* У порівн. Його слова, мов нагаєм, ошпарили довготелесого Кнобельсдорфа (Ю. Бедзик, Полки..,1959, 70).

◊ Бра́ти (взя́ти) в нага́ї — сильно бити нагаями. Митрофана Лизю теж узяли в нагаї. Та старий чоловік тільки до шостого удару витримав (Ле, Ю. Кудря, 1956. 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 46.

Нага́й, гая́, м. Нагайка, плеть. Як візьме нагая в руки, як почне періщить жидів! Рудч. Ск. II. 194. Донським нагаєм підганяє. Котл. Ув. Нагаїще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 475.

нага́й = нага́йка (зменшене — нага́єчка) — батіг із сплетених ремін­ців з коротким пужалном; старо­винне знаряддя покарання, при­внесене татарами-ногайцями (звідки й назва предмета). У неділю пора­неньку в усі дзвони дзвонять, еконо­ми з нагаями на панщину гонять (дума); Шумить-гуде нагаєчка коло мого тіла (П. Чубинський)

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 383.